Стася - "Ритм твоїх слів", Стася

Олексій ще кілька хвилин граючи, додав до свого виступу нові, легкі мелодії. Кожна з них була різною: одна була повільною та ліричною, інша — трохи більш ритмічною і веселою, але всі вони звучали так, ніби відображали його почуття.

Катерина сиділа на дивані, дивлячись на його руки, які плавно ковзали по клавішах. Її очі поступово ставали важчими, а думки — все більш розмазаними. Вона відчувала, як теплий простір його квартири огортає її, розслабляючи кожну клітинку її тіла. Всі ці звуки, як затишні обійми, наповнювали її спокійною енергією, яку вона давно не відчувала.

Олексій був настільки поглинений музикою, що навіть не помітив, як Катерина відклала руки на коліна і поступово впала в м’який сон. Її дихання стало рівним і спокійним, а усмішка, яка інколи з'являлася на її обличчі, свідчила про те, що цей момент для неї був чимось більше, ніж просто випадковою пригодою.

Олексій ще кілька хвилин грав, але потім, з обережністю, припинив. Він підняв погляд і побачив, що вона заснула. Її темне волосся тихо розсипалося на подушці, а обличчя стало безтурботним, наповненим тим самим спокоєм, що він зараз відчував у своєму серці.

Музика, якою він хотів заповнити її ніч, зробила свою справу. І навіть якщо вона не могла говорити, все було зрозуміло в її мовчанні. Олексій злегка усміхнувся, підходячи до неї і обережно накриваючи пледом. Йому було приємно, що вона знайшла своє місце в його світі, навіть якщо це місце було тільки для кількох годин.

Він вимкнув музичний плеєр, залишаючи кімнату у тиші. Олексій сів на крісло поруч, спостерігаючи за тим, як її тіло розслабляється в тіні нічного світу.

Це була інша реальність. Вона була спокійна, відсутня від усього, що її турбувало. І хоч Олексій не знав, чи була це лише мить втечі, чи початок чогось більшого, він відчував, що ця ніч стала значущою.

Він залишив її в тиші та темряві, але перед тим, як вийти з кімнати, він ще раз обережно поглянув на неї. У її очах було стільки запитань, але у сні ці питання, здавалось, танули. І він не поспішав їх будити.

Олексій закрив двері тихо, залишаючи її заснувшою, а сам сів на диван, замислюючись, як швидко змінюються моменти, коли в них є справжня зв'язок. І, можливо, тільки початок цієї історії, яку вони ще разом відкриють.

Але зараз — це було все, що їй було потрібно. І це було чудово.