Влада Клімова - Крихка вірність, Влада Клімова

– Террі... Ти...

Він вже традиційно приклав пальця до моїх губ і дивився так, наче ми зараз помремо. Це був не погляд, а відчайдушний крик Кохання й жаги до вічного єднання.

– Саманто Жошович, ти вийдеш за мене? Щоб бути зі мною в горі та в радості, в багатстві та в бідності, так щоб навіть смерть не розлучила нас, – промовляв своїм шовковим голосом Террі, а я дивилася на нього, відкривши губи й плакала.

– Але ж я поки ще Венс... – знайшла, що відповісти коханій людині на пропозицію руки і серця ненормальна жінка.

– То був недоречний жарт долі. Ми народилися, щоб бути разом і, сподіваюся, це виправимо. Прошу: дай мені відповідь, – чекав найкрасивіший на землі чоловік згоди дурної фрилансерки, котра допомагає іншим писати романи, а сама сидить з роззявленим ротом, плаче й примушує чекати.

– Террі... Так, я вийду за тебе, навіть якщо мене кинуть до пекла й там у гарячому казані зі смолою я все одно промовлятиму: «Так, Коханий!»

Тепер Терренс Янг засяяв отією своєю неймовірною посмішкою, від якої не зможе встояти жодна жінка на землі. Він дуже обережно розмістив обручку на моєму пальці, а я пригорнулася до неї, заплющивши від насолоди очі й розуміла, що більше ніколи в житті не зніму його дорогих «кайданів».

У нас з Майком нічого подібного не було. Так, він питав мене щось схоже й начепив ту важку золоту річ, з великим каменем. А ця, легенька й безцінна, оповила мій пальчик такою любов’ю, наче сама була живенька й промовляла: «Я завжди буду з тобою, так само як і Він!» Це відчуття не передати ніякими словами, бо воно неземне…

– Дякую тобі за довіру, моя наречена! Я вже казав, що ніколи й нічим не ображу. Так і буде. Ти моя маленька гавайська русалонька, що зустрів у воді та вже нікуди не втечеш. Ніколи! – після того, що зараз сталося Террі змінився. Він почав розмовляти гаслами, а мені дуже хотілося, щоб залишався таким же веселим і дотепним, як завжди.

– Містере Янг, а що наші фанатичні бажання й безглузді жарти вже пішли в небуття? Хіба наречені повинні бути лише серйозними? – закусила я губу та стріляла в його очі нестримними бісиками.

Террі радісно притис мене до себе й розсміявся:

– Яка ж ти... МОЯ! От не можна й хвилинки побути серйозним. Ні, моя медова насолодо, наші шаленства тільки розпочинаються і триватимуть до скону. Згодна?

– Так, згодна! Та Саманта померла у своєму склепі на самоті. А з тобою народилося до нестями щасливе створіння. Я почуваюся в твоїх обіймах, наче той стрімкий водоспад, що показував на острові. Хочу нескінченного й життєрадісного руху, поруч з моїм запальним і щирим Террі Янгом, – задихалася я від блаженних почуттів та неочікувано прекрасних змін.

– Як красиво сказала! Семі, коли ти вчора втекла, я був таким нещасним. Але відчував, що ми не зможемо довго дихати нарізно. Я весь політ молився, щоб побачити це на твоєму пальчику...

Здається мій наречений вже відпочив від недавньої особливої втіхи, а тому з легкістю перекинув мене на себе й поглинув вуста хтивої куртизанки вже майже на законних правах. Я безсоромно притискалася до його пружного тіла й раптом почула тихий наказ:

– Зґвалтуйте мене, чарівна місіс Янг!

– Це як? – наче не розуміла його традиційних вибриків шокована щастям наречена.

– Отак... – Террі легенько, але влучно насадив мене на одвічну насолоду, що тепер дійсно належала лише мені. Я застогнала від блаженства та впевнено відчувала, що пройшла свій шлях до мрії і вона збулася вже назавжди.

Від усього, що сталося я завелася настільки, що не пам’ятала сама себе. А мій Коханий покірно милувався вогнем своєї жінки й лише тихенько пестив всю. Чому Він зі мною такий? Адже подібні втіхи, мабуть, сто разів проживав з іншими дівчатами? Та саме мене обрав за кохану дружину! Що такого особливого знайшли в мені ці неземні очі, його щира душа й відкрите серце?

Де взяти слів, щоб дякувати Богу, а ще Менді за те, що майже силоміць поволокла мене на Гаваї? Без тієї коротенької подорожі ми могли ніколи не зустрітися з Ним... А я вже нічого не хочу, тільки ось так втрачати здоровий глузд і всю себе у гострому єднанні наших тіл та єдиної на двох душі...

Хоча ні! Здається дещо все-таки ХОЧУ. Я скрикнула й забилася в бурхливому оргазмі та раптом відчула, як мій Террі зробив те ж саме і ми тріпотіли разом, не відриваючи одне від одного змучених божевільними солодощами очей.

Потім лежали зліпившись ручками й ніжками, слухали як розмовляють між собою наші серця і я більше не бажала приймати пігулку «після». Навіщо вона мені? Дамо фармакології спокій та залишимо подальші рішення на милість Божу.

Розділ 16.

Кабінети фінансової компанії Майкла Венса невеличкі, але зручні. Сам керівник сидить за скляними дверима, хоча металеві фіранки часто бувають приспущені. Так йому краще думається. А ще інколи треба відокремитися від співробітників, щоб сховати хтивий погляд чи легке переміщення долоні вздовж сідничок покірної секретарки.

– Майкі, я відокремила пошту. Це робочі звіти. Ось пропозиції, що ти просив, а це особисте, – старанно розкладає Мія папери на столі та кидає грайливі погляди на свого боса.

– Дякую, сонечко. Скоро поїдемо обідати. Я дещо зголоднів сьогодні та й взагалі треба поговорити про неприємні події, що сталися на кухні. Мені необхідно вибачатися перед тобою. Хоча за що? Ми щасливі, а вона дуже нещасна. Чомусь Саманта обрала дивний шлях у житті. Розумна, красива, талановита жінка, а сидить наче пташка в клітці й не дає долі жодного шансу до змін.