denys storm and arcanum - Далекий край , denys storm and arcanum

Тим часом Марк та Микита розігрували справжню комедію всіх часів та народів. Марк стогнав і повертався на ліжку. Микита кричав від жаху на всю кімнату, а медсестра дивилася на них з подивом і не розуміла, кому з них насправді погано.

– Ну, чого ж Ви стоїте? – прокричав Микита.

– То заспокойтеся. Де болить у тебе?

– Усюди болить, весь живіт болить, о-ой, – жалісно сказав Марк.

– Це апендицит, я точно Вам говорю, йому потрібно в лікарню, – сказав Микита.

– Марк з подивом і злістю глянув на Микиту, ніби намагаючись сказати, що він переграє. Медсестра підняла футболку та побачила у Марка шрам.

– Тобі вже вирізали апендицит?

– Так, було діло, ой-ой-ой.

– Що ти сьогодні їв?

– Ми їли консерви, які я з дому привіз, – сказав Микита.

– Ви що, вони, напевно, були зіпсовані, а це загрожує серйозним отруєнням.

– Це що виходить, я теж того… ой, мені погано! – почав демонструвати чудеса акторської майстерності Микита.

– А з тобою що? – запитала медсестра.

– Голова крутиться. Ой, тримайте мене, – Микита почав імітувати непритомність і впав прямо на медсестру.

– Ти чого це? – вона поклала його на сусіднє ліжко і почала приводити його до тями. Марк ледве стримував сміх, медсестра піднесла нашатир до носа Микити. Він одразу прокинувся.

– Ааа, хто це так смердить?

– Це нашатир, то лежи і не вставай. Вона дістала пігулку і дала випити Марку. Потім сердито подивилася на них.

– Ви що? Розігруєте мене?

– Мені правда погано стало! – сказав Марк.

– Сестра, я житиму? – жалібно запитав Микита.

– Хлопчик, я тобі не сестра, у мене ще купа справ. Якщо стане гірше, я відправлю вас до лікарні.

– Добре, дякую Вам! – сказав Марк.

– Так, дякую сестро!

Медсестра нічого не відповіла та вийшла з кімнати. Тим часом Ніка вже впоралася із завданням та засмагала на пляжі.

– Ти зовсім довбанувся, ти навіщо свідомість втрачати почав? – запитав Марк у Микити.

– Не бухти ти, я діяв по ситуації.

– Ага, а якби вона мене до лікарні відправила?

– Ну, нічого, полежав і повернули б сюди.

– Цікаво, що Ніка там побачила? – задумливо спитав Марк.

– Нам треба її знайти, – сказав Микита.

Хлопці підірвалися та побігли до медпункту, але Ніки там не було. Біля їдальні теж її не знайшли. І тут хлопці почали думати, що з нею трапилося щось погане.

– Раптом вона не встигла втекти? – злякано сказав Микита.

– Та вона на пляжі, мабуть.

– А раптом вона вже лежить у контейнері?

– Дурень?

– А що? А то твоя ідея була.

– Пішли на пляж, ідіот! – сказав Марк і пішов до пляжу. Як і очікувалося там вони і зустріли Ніку.

– Ніка, ну нарешті ми тебе знайшли! – радісно крикнув Микита.

– Що ти там бачила? – нетерпляче спитав Марк.

– А те, що зі мною могло статися, тебе не хвилює? – зауважила Ніка.

– Мене хвилює! – сказав Микита.

– Та помовчи ти! – крикнула на нього Ніка.

– З тобою нічого не сталося? – сказав Марк.

– У них там операційна…

– Яка ще операційна? – майже прокричав Микита.

– Та замовкни ти! – сказав Марк і відважив йому потиличник.

– Стіл операційний, скальпелі, затискачі всякі. Все як в операційній.

– Навіщо їм тут операційна? – здивовано сказав Марк.

– Може для проведення операцій? – з розумним виразом сказав Микита.

– Ну звичайно, не для прання та прибирання, – роздратовано сказав Марк.

– Може вони і справді людей на органи здають? – сказала Ніка.

– Ти думай, що говориш! – зло сказав Марк.

– Чого ти на мене злий постійно? Я зробила все, як ти просив, а у відповідь навіть дякую не почула. Якщо ти такий розумний, то сам і йди туди! – ображено сказала Ніка.

– На слабо вирішила мене взяти? Та ви ні на що не здатні. Навіщо я взагалі зв'язався із вами ідіотами?

– Ах так? Ну і вали до інших, самозакоханий егоїст! – сказала Ніка і втекла в сад. 

– А ти чого вилупився? – закричав він на Микиту.

– А я, а я чого?

– Такий самий клоун! – сказав Марк і пішов.

Микита побіг заспокоювати Ніку. Тим часом на пляжі між Женею та Анею назріла серйозна розмова.

– Слухай, ти пробач мені! – несміливо сказала Аня.