Віталій Механік - Картограф, Віталій Механік

Обхідним маневром Ларсену вдалося уникнути пастки, проте медузоподібні захисники вперто переслідували порушників. Забули гібриди ввести поправку, що цього разу справу мають не з випадковими тваринами, а з розумними й озброєними індивідуумами. Попередні сутички не пригасили войовничості ремонтників, лише змусили їх зібратися в Периферійний Тороїд всіма наявними силами.

Ларсен обрав замкнуто-циклічно-тягову магістраль як найкоротший шлях до центральної частини корабля, тож тепер біг попереду Норда всередині темної велетенської труби.

— Відчуй урочистість моменту, братику, ми в Резонансному Просторовому Перетворювачі. Коли працюють генератори метрики, простір стискається, або розтягується. Корабель фактично стоїть на місці, а зірки котяться назустріч ніби м’ячики з гірки… Ось тут нам дадуть жару, — повільно й тихо закінчив Ларсен, оглядаючи округлі стінки тороїда. Матова флуоресцентна поверхня раптом взялася пухирцями, здулася десятками чималих опуклостей, і з них відпупковувалися десятки свіжих ремонтників. Умми обережно насувалися на мандрівників, пам’ятаючи сумний досвід попередників.

Норд повернув голову назад. Пізно міняти маршрут: звідти суцільним фронтом сунули медузи. Маскування поволі зникало, в слабкому розсіяному світлі на кшталт місячного виникали фіолетові привиди в ореолах блакитного сяйва.

— Мені соромно бити цих істот. Вони захищають свій дім. Але треба! — рикнув Ларсен, вмикаючи зброю гібридів. Подвійна порція дрібних плазмових кульок з тріском зірвалася з опуклих накопичувачів і влучила в щільні тіла.

— Спинами зімкнулися! — Норд круто повернувся, приклав палець до трикутника. Розряди паралізували десятки нападників, проте кількість не зменшувалася. Ох, як багато їх!

— Смужка на половині! — синтет з острахом чекав на мить перезаряджання. Кожна секунда затримки могла стати останньою.

— Бий, поки не виснажиться. Треба зупинити навалу, інакше загинемо! — Ларсен цілив угору, звідки на голови чоловіків падали настирливі ремонтники.

— Стережись! — синтет збив умма, мацак котрого вже ліз до протеза напарника.

— Рухайся за мною! — картограф «Спіки» пішов у наступ по мертвих пружних тілах. Взуття-ізолятор рятувало від заряджених мацаків.

— Прорвемося! — землянин квапливо скинув розряджену батарею, дістав запасну. Кілька секунд на готовність, зарядка накопичувачів, постріли, писки медуз, тріск розрядів, адреналінова ейфорія, задушливий сморід юшки, — усе це в одну мить сплелося тугим канатом і відклалося в пам’ять жахливим спомином про бійню.

— Коли вони заспокояться?! — синтет відбивався від орди уммів. Розумний противник давно покинув би переслідування, порахувавши втрати. А ремонтники, не знаючи страху, вперто сунули на людей, вкриваючи тілами вигнуту підлогу тороїда.

— Ніколи, — Ларсен, як і батарея, виснажився, проте на відновлення знадобиться багато часу. Чи виживе землянин в запеклому бою з напівмашинами? Шансів дедалі менше.

Синтет поміняв живлення на своїй зброї, але часу на зарядку й готовність не вистачило. Близько сотні медуз одночасно кинулися згори та боків на чоловіків. Ларсен встиг збити півтора десятка. Норд кинув цкір і заходився лупцювати уммів дебелою планкою, відкидаючи тіла на купу. А потім, вловивши секундну перерву в атаці, викосив зброєю цілі просіки в щільних рядах медуз.

У Ларсена скінчився заряд, але атаки послабшали. Умми виснажилися. Ті, що могли пересуватися, в останньому ривку тяглися до порушників, знесилені повзли геть, а решта лежала трупами.

— Ми вистояли, — весело прохрипів Ларсен, вірячи в перемогу. — Кийок твій, до речі, кращий за рушницю: підзарядки не потребує. Махай скільки завгодно, — землянин кинув зброю. — Скоро залишимо Периферійне Кільце. Уммів не зустрінемо. Половина справи зроблена.