Віталій Механік - Картограф, Віталій Механік

51 Старший карун

Конструктивно корабель складався з надміцного корпусу та трьох тягових тороїдів: Периферійного, Середнього й Малого. Ці «колеса» з’єднувалися спицями-коридорами. До одного з них прорвалися Ларсен і Норд.

— Вважай, ми на місці, — землянин задер голову, оцінюючи розміри ребристого генератора метрики. Вгору метрів сорок, вниз стільки ж.

— Скільки їх? — синтет прикинув, що генератор більший за «Плутон».

— По дев’ять на кожне кільце, братику. Нам до такого, як пішки до Альфи Центавра, — чоловік торкнувся чорної поверхні. — Пам’ятаєш, я говорив про майбутнє людства. Ось воно, перед нами, зекономить тисячоліття.

— Я сумніваюся в здатності зорельота знову долати простір між зірками, — Норд прискіпливим поглядом озирався кругом. — На те є причини… Не подобаються мені каруни. Ні старші, ні молодші.

— Дарма таке говориш, — почав захищати своїх рятівників землянин.

— Сам говорив, гібриди нічого просто так робити не будуть. Зацікавити треба.

— Той що?

— Здається, нашим коштом хтось бажає покинути Оффу.

— Мені твої натяки не до вподоби. Я прожив з ними десять років, — у голосі Ларсена прорізалися крижані нотки.

— Я сторонній спостерігач. Свіже око, — синтет пройшовся широчезним, вигнутим дугою коридором далі, обігнув генератор. В зеленкуватому світлі виднівся рядок круглих колон, обкручених спіралями труб мідного кольору. Наче десятки трансформаторів Тесла червоними воїнами оточили генератор метрики, взявши в полон заклятого ворога.

— Про «Фомальгаут» розказував? — гнув свою лінію Норд.

— Угу, — Ларсену огидні підозри напарника.

— Час для карунів не має значення, отже їм без різниці швидкість. Надсвітлова, чи до.

— Я вірю карунам, адже вони позбавлені брехливості й інтриг, — Ларсен стис кулаки.

— Хіба я звинувачую в тому? Існує багато способів відносно чесного відбирання чужої власності. Моя інформація стосовно Каптейн Бі послужила каталізатором. Не довіряй сліпо, братику, — синтет замислився. — Два роки тому каруни спробували домовитися по-хорошому. Панікер Трол завадив. Коли план провалився, в гру вступив Сазз. Він знає про зореліт і тому поспішає заволодіти базою, щоб потім захопити «Фомальгаут», а землян використати для обслуговування механізмів.

— Надто ускладнюєш та згущуєш фарби, — Ларсен спохмурнів: раптом гібриди врятували його не з альтруїстичних міркувань, а для конкретних цілей. Чоловік раніше про те думав, проте роки життя в печерах поховали підозри на самому дні свідомості. Синтет розворушив їх, змусив заново проаналізувати проблему.

— То чого ми ліземо в лігво старшого каруна? — дещо розгублено поцікавився картограф зі «Спіки».

— Я — жертва, а ти — посередник і дарунок примирення. Молодші каруни виграють при будь-якому розкладі, навіть коли мені вдасться перемогти Сазза. Для мене головне зупинити бійню, тому прийшов.

— Умми хотіли знищити нас, — чіплявся за слабкий аргумент землянин.

— Певен, що обох, а не мене? — іронією просякнуте кожне слово Норда. — З мене висмоктали всю матрицю пам’яті, я став зайвим… Віддай маску. Може згодиться.

— Отруїшся.

— Хіба це має значення?

— Дійсно, — Ларсен розмірковував, — зробимо так… Є ідея, пов’язана з ієрархією. Гібриди вивчали мене, я — їх, тому відаю деякі особливості владної структури.

— Скажеш?

— Ранувато. Бій попереду, але я на твоєму боці, братику.

— Не сумніваюся. Треба вірити, якщо навіть віри немає, — тінь болю промайнула в словах Норда.

— Ти про що?

— Байдуже, хаотичні думки вголос, — синтет удруге змовчав про підступність Мей.

— Звісно, до пастора мені далеко, але тобі не завадило б покаятися перед вирішальною битвою. На душі легше стане. Так вважали в старовину, — остання спроба картографа «Спіки» витягти з серця Норда голку. У відповідь саркастична посмішка:

— Мені? Штучному? Ти у своєму розумі? Біблія в тебе є? Прочитаєш рядки зі святого письма?!

— Вибач, — Ларсен наздогнав Норда поблизу міжсекційної діафрагми, котра ділила й герметизувала трубчастий коридор. Прослизнувши крізь неї, чоловіки дійшли кінця «спиці» й потрапили в нове приміщення, де палуба відливала антрацитовим блиском, стіни вкривали плями зеленого світіння, а стелю обплела ціла мережа багатоярусних комунікацій. Бічні відгалуження ховали безліч дивних пристроїв, механізмів, вузлів, постів керування. Обійти й обдивитися те складне функціональне хазяйство не вистачить місяця.

Метрів за двісті картограф-землянин вихопив поглядом ще одну гігантську ребристу конструкцію:

— Генератор метрики Середнього Тороїда.

— Де ж саме кільце? — Норд зачепився поглядом за вже знайомі червонясті колони.

— Воно перед тобою, тільки заховане в оболонку, — Ларсен копирсався біля темної похилої поверхні. — Пройдемо тяговою трубою до першого внутрішнього коридору. Перш ніж потрапимо до звіра в пащу, зробимо екскурсію енергостанціями. Я не хочу, аби старший карун в критичні моменти підживлювався нашими акумуляторами.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍