Валерій Федорович Солдатенко - Україна у революційну добу. Рік 1919

в грудні 1919 р. — січні 1920 р. знову виконує обов'язки Начального вождя УГА. Далі командних постів не обіймав. Після повернення у травні 1920 р. до Галичини був заарештований польськими властями та інтернований у табір біля Гданська, де перебував до звільнення в 1921 р. Оселився в с. Черниці на Бродівщині. Підтримував зв'язки з ветеранськими організаціями УГА. Залишив спогади.

14

Довідка: МАКАРЕНКО Андрій Гаврилович (1885(6) р., м. Гадяч Полтавської губернії — 1965 р., Х'юстон, США) — громадсько-політичний і державний діяч. Походив із селянської родини. Служив в управлінні Південно-Західної залізниці. В 1917 р. обраний головою Всеукраїнської спілки залізничників. Під час Гетьманату працював директором департаменту у міністерстві шляхів. Взяв участь у підготовці антигетьманського повстання. 13 листопада 1918 р. обраний до складу Директорії, зробив внесок у відродження й розвиток УНР. Склавши повноваження члена Директорії, в листопаді 1919 р. одержав дипломатичне доручення за кордон. Залишився в еміграції. Жив в Австрії, Польщі, Чехословаччині, Німеччині, США. В 1921 р. був обраний членом Всеукраїнської національної ради у Відні.

15

ШВЕЦЬ Федір Петрович (11 листопада 1882 р., м. Жаботин Черкаського повіту Київської губернії — 20 червня 1940 р… Прага) — український громадсько-політичний та державний діяч. Після закінчення природничого факультету Дерптського університету (1909) працював там же і в місцевій гімназії викладачем. Повернувшись у березні 1917 р. в Україну, зайнявся громадсько-політичною діяльністю.

У квітні 1917 р. був обраний членом Центрального Комітету Української селянської спілки, вступив до УПСР. На І Всеукраїнському селянському з'їзді (червень 1917 р.) обраний членом Всеукраїнської ради селянських депутатів і в такий спосіб став членом Центральної Ради. Під час гетьманського правління — викладач, професор геології та перший проректор Українського державного університету в Києві. Входив до Українського національного союзу.

13 листопада 1918 р. Ф. Швець був обраний до складу Директорії, брав участь у антигетьманському повстанні, у державотворчому процесі як функціонер вищої інституції УНР.

Виїхавши в листопаді 1919 р. з дипломатичним дорученням за кордон, склав повноваження члена Директорії. На еміграції жив переважно в Чехословаччині й займався викладацькою діяльністю, зокрема в Українському вільному університеті та Українському високому педагогічному інституті ім. М. Драгоманова (Прага), здійснював наукові дослідження в галузі геології.