Дана Кейт - Сама собі автор, Дана Кейт

-Настюха, привіт, - закричала Маринка в слухавку.

-Привіт, чого репетуєш?

-Ні, не кричу, просто задоволена.

-Я чую, що там у тебе?

-Ой, вчора Вітьок таке класне побачення влаштував. Значить, покликав мене до парку. Я прийшла, а там човен. Ми поплавали на човні, а потім я в пориві пристрасті захотіла поцілувати його і ми перекинулися. Найцікавіше було те, що я плавати вмію, а Вітьок ні. - подруга не втрималась і засміялась.

-Хмм, цікаве побачення. Ну, а далі?

-Так, слухай, не перебивай. Коротше, я подумала, що він просто дуркує, а Вітьок почав верещати :"Рятуйте, допоможіть!" і бити рукою по воді. Коротше, я не розгубилась і витягла його на берег, після того, як двічі ненавмисне стукнула веслом. А він такий ліг і каже: " Марино, ти врятувала мені життя, тому просто зобов'язана зі мною одружитися". Ні, я звичайно баба-вогонь, але я заміж ще не хочу.

Поки подруга розповідала, я сміялась до сліз. Від реготу болів прес і я не могла вдихнути. Все, що Маринка розповідала я дуже ясно собі уявляла і тому мені було ще смішніше. Нарешті, попрощались з подругою і я пішла спати. Мишко так і не подзвонив, значить я мала рацію, не потрібна йому така дівчина, як я. Чекатиму того самого.

************************

Весь наступний день я провела дома за книгою. Увечері зателефонував Михайло.

-Привіт, красуне, - привітався хриплим голосом.

-Привіт

-Не чекала мого дзвінка?

-Ні

-Чим займаєшся?

-Читаю.

-Погуляємо?

-Можна

-Тоді збирайся, виходь

-Добре

Я зібралась дуже швидко і вийшла на двір. Мишко чекав на мене в автомобілі. Коли я сіла, поцілував мене в щоку. 

- Як справи?-запитав

-Нормально, а в тебе?

--Теж не погано,... поїхали?

-А чи можна запитати куди ми їдемо?

-Хочу зробити тобі сюрприз. Ти любиш сюрпризи?

-Не знаю.

-Не знаєш?

-Мені ніколи не робили сюрпризів.

-А хлопці, з якими ти зустрічалась?

-Я не зустрічалася з хлопцями, я тобі казала.

-Вибач, забув

Вс дорогу Михайло мовчав, а я думала, що мабуть, даремно я  з ним поїхала.

Ми приїхали до річки. Я згадала побачення Маринки і Вітька і не втрималась від сміху.

-Що тебе так розвеселило? -запитав хлопець

-Та, так...

-Розповідай

І я розповіла. Ми посміялись разом і вийшли з машини.

-Ні, човна не буде і , до речі, я плавати вмію, якщо що.

-Тоді цікаво, що ти придумав.

Ми спустились до річки. Там стояла дерев'яна альтанка. Мишко приніс пледи і ми сіли закутавшись.

-Хотів просто посидіти з тобою, але якщо ти не хочеш, можемо поїхати в більш людне місце.

-Ні, мені подобається.

Спочатку ми сиділи мовчки, а потім хлопець почав розповідати про своє дитинство. Так, мої суворі батьки- це подарунок, а не покарання. Я була в шоці, навіть дуже.

Дитинство у нього було не легким. Мама працювала на двох роботах, а тато пив. Пив і бив матір, Мишка та його маленьку сестру. Годинами вони сиділи в сараї і чекали, коли батько засне, щоб зайти в хату і щось поїсти. А потім батько потрапив у якусь історію та його посадили до в'язниці. Тоді мама віддала дітей свекру і свекрусі, а сама багато працювала, щоб заплатити хоча б за комуналку та нагодувати дітей. Більше часу вони прожили у бабусі і дідуся. А потім Мишко познайомився з Валерою, який навчив, як можна заробити грошей,. не завжди чесним шляхом, але діло пішло. Звичайно багато пили, билися і захоплювались дівчатами. Потім вирішив зупинитися, відкрив спортивний магазин, щоб не витратити всі гроші ну і влаштувався тренером у фітнес-центрі.

Я була в шоці. Поклала голову на його плече, щоби якось підтримати. Знаю, що чоловіки не люблять, коли їх жаліють, то ж вирішила мовчати. і хлопець замовк.

Ми просиділи так хвилин  десять

-Насте, дякую, що вислухала.

-Та нема за що.

-Ти правда, чудова дівчина. Просто прошу тебе, вір мені.

І я взяла і повірила. Отак одразу.

Мишко повернувся до мене , підняв моє обличчя і поцілував. Ось так, по чоловічому, по -справжньому, з напором, з бажанням. А я піддалась і нехай буде, як буде...