Ігор Упс - Невдаха , Ігор Упс
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Увага! Переходьте дорогу лише з дозволу Кур'єра Шостого Рівня!
— Покажіть свій QR-код доставки!
— Заборонено носити рюкзаки без ліцензії!
Сашко, Тьома і Магістр виринули з просторової воронки просто на середину проспекту, який виглядав, як перехрестя "Блейд Раннера" й "Нової Пошти після перевороту".
Навколо — неон, дрони, голограми з лозунгами:
"Швидкість — чеснота, затримка — гріх!"
"Пакунок понад усе!"
"Тільки кур’єри доставляють майбутнє!"
Вулицею марширували кур'єри в чорних уніформах, із золотими скотчами через плече. Один з них зупинився, сканував Сашка:
— Ви що, цивільний у формі третього покоління без сертифікату?! Арешт!
— Я ж… я просто загубився…
— Загубленість — ознака повстанців! У Кур'єрократії такого не буває!
Їх хапають. Вивозять на антиграві-тачці до Головного Сортувального Центру. Всередині — камери, допити, конвеєри. Усе гуде й бипає, немов ураган, який з'їв поштомат.
Їх кидають у кімнату. Залізні стіни, автомат для сканування відбитків… і великий портрет Верховного Кур’єра — мускулистий чоловік із термосом замість серця.
У кімнату заходить жінка в біло-червоній мантії:
— Я — Пані Відправлення. Ви підозрюєтесь у саботажі логістики реальності.
— Я? Та я навіть ксерокс зламав поглядом, які саботажі! — кричить Сашко.
— Саме тому. Ви нестабільний. Нелогістичний. Ваша присутність знижує рівень доставки на 17%. А це — катастрофа державного масштабу.
Тьома затуляє рота:
— Вони влаштували тут культ. Святий ТТН. Божественна Накладна. Архів вічності…
— У нас немає війни, — каже Пані Відправлення. — У нас — завжди в дорозі. Кур’єри — вершина еволюції. Коли всі інші стояли — ми їхали. Коли інші помирали — ми доставляли. І ми більше не потребуємо хаосу. Але ви… — вона дивиться на Сашка — ви магніт халепи. Ви — порушник Траси.
Сашко хитає головою:
— Я нічого не хочу ламати… Я просто не можу НЕ зламати. Це… виходить саме.
Раптом двері вибиває фігура в плащі й окулярах.
— Ніхто не чіпає мого старшого брата по фейлам! — влітає Тьома на вкраденому глайдері.
— Тьомо?!
— Та я вас здам у пункт прийому за цим хардкорним сюжетом! Хапайся, Сашко!
Глайдер вистрілює з кімнати просто в повітря. Магістр тягнеться слідом, причепившись до наплічника.
— Сашко! — кричить Тьома, керуючи божевільною траєкторією. — Ми в антиутопії! Тут кожен смайл сканується! Потрібно знайти Вузол Переміщення. Але тільки… тільки голуби знають, де він.
— А де ж Гриша? — питає Сашко.
І в ту мить — кар-каррр!
На глайдер сідає Гриша, з червоною ниткою… і маленькою мапою, пришпиленою до лапки.
— Він знає, — хрипить Магістр, вчепившись у глайдер. — Голуб знає вихід!
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Невдаха , Ігор Упс», після закриття браузера.
