Горова Ольга - Ворожіння під прикриттям, Горова Ольга

Капітан СБУ – Василина веде невпинне полювання на тіньового "фіксера" — майстра залагодження проблем кримінального світу. Ця людина грає ключову роль у підпільних угодах та забезпечує безпеку злочинців. Роками її відділ намагається вийти на слід цієї загадкової постаті, але безрезультатно: жодних доказів, жодних слідів. Ризикуючи всім, Василина вирішує зануритись глибше, прямуючи до торгового центру, що належить їхньому підозрюваному… Але те, що вона знаходить там, перевертає все догори дриґом! І це точно не те, що вона б очікувала від власної вилазки! Коротка історія-вступ до майбутньої новинки з присмаком прийдешніх свят.

1

– Неймовірні знижки! Встигніть придбати! У вас ще є час здивувати рідних перед святами! 

Ясна холера! В голові аж дзвеніло від закликів з динаміків магазинів!

 – Дівчина, а давай я тобі долю передбачу? Аж надто ти гарна! От тільки засмучена достоту… – якась бабця врізалася у її бік.

 Чесно сказати, Василина ледь втрималася, аби не вкласти її обличчям у підлогу… суто на професійних інстинктах, вбитих у підкорку!

– Не варто. Дякую, – відрізала крізь зуби та рушила далі.

 Їй потрібна кава! Чимшвидше! Ніколи такого в житті не відчувала, але зараз Васю охопило дивне і збіса лякаюче відчуття, що вона ось-ось знепритомніє!

 Трясця! Вона?! Капітан СБУ?! На бога!

 “Зберись, шмаркля!”

 Натовп навколо гомонів у передчутті свят. Всі штурхалися, поспішали та щось вигукували! Наче ж ще кілька тижнів… а всі вже носяться, немов у них пожежа! Навіжені!

 Хоча з новими датами, як подумати, то до свят вже рукою сягнути. Та все одно, Вася й не думала дивитися на подарунки. Та й кому їй ті презентувати?! Шефу хіба… Пфф!

 Їй не вистачало повітря!

 Хотілося кудись забігти, якщо чесно. Сховатися хоча б у туалеті… але й там був такий самий натовп. Ага, вона вже перевірила. Триндець!

 Василина не переносила ось такі “розваги”. Шопінг – взагалі ніколи не відносився до її улюблених занять. Проте зараз вона сюди й не по покупки прийшла.

 І ось це все святкове божевілля – для неї то було чи не найкраще прикриття, враховуючи звання Василини та мету, з якою вона приперлася у цей торговельний центр. Точно не щось купувати!

 А роздивитися, “навпомацки”, так би мовити, вивчити обʼєкт. І люди тут слугували чудовою ширмою.

 Не те щоб вона вважала, що її впізнає охорона, ні! Вася точно ніде не миготіла раніше. То звідки б? Не стоїть же в них у камерах система розпізнавання облич, як ото у Китаї… А навіть, якщо й так, то базу СБУ вони точно не могли зламати. Тому її не мали впізнати чи викрити. Та й хіба вона не має права зайти у торговельний центр?

 Крім того, навряд власник цього центру знаходився саме зараз, саме тут. А як би й так… Це Вася його фотографії з усіх можливих ракурсів вивчила  вздовж та впоперек, поки вела слідство. А йому до неї яка цікавість? Скоріш за все Яструб й гадки не має, що існує якась там Василина на світі, капітан СБУ, якій доручено таки вигадати, як привʼязати до нього всі ті справи, що висять у повітрі вже не один рік.

 Надто вже ловкий цей Владислав, надто хвацький у своїх оборудках.

– Допіо*. Так, дякую, – напружено кинула втомленому баристі, до якого нарешті добралася.

 Один з багатьох острівців-кавʼярень посеред цього шаленства, сприймався немов благословення! І тут навіть були вільні столики у затишку рослин у великих горщиках. Гарно. І дійсно створює відчуття затишку та укриття від того агресивного маркетингу магазинів.

 Хай там як, а варто було визнати, що Яструб, власник цього всього божевілля, забезпечував присмак шику та елегантності у своїх володіннях. Звісно, воно й не дивно, з його то статками. Та й треба ж було йому якось гроші відмивати. Бо основний прибуток Владислав мав точно не з оцих всіх своїх активів…

 Вона з насолодою зробила ковток міцної кави, подумавши, що однієї порції навіть допіо, їй може й не вистачити. І знову озирнулася, прикидаючи, скільки це все потребує вкладань.

 Хоча, тут вона не сталася б закладатися, бо точних звітів його економіста не бачила. Але от стартовий його капітал однозначно був нелегальним. Тут Василина могла закластися. Бо не дарма ж він попав у поле зору її керівника. Та й зараз де-не-де, а зʼявлявся у дуже сумнівних справах. Хоч і обережний був, пройдисвіт!

– А я таки тобі поворожу! – раптом плюхнулася на сусідній стілець та сама чахла бабка, що нещодавно її ледь з ніг не збила, до речі.

 Вася ледь з вереском не підскочила, чомусь! Щось у цій появі  та самій старій жінці, капець, як її спантеличило!

 

*Допіо – подвійна порція еспресо в одну тару.

_______________

Вітаю, мої любі!

Що ж, як і обіцяла, розповім вам трохи про майбутню героїню нашого Яструба, а то героя нашої наступної історії ми вже бачили, а от героїня трохи образилася, що про неї я не розповідала))

 А дівчина вона серйозна, як ми бачимо, з такою сперечатися -- собі дорожче)) Тому -- запрошую! Доєднуйтесь, додавайте у бібліотеки, ставте ❤️ та пишіть ваші враження!

Це дуже надихає  автора та підштовхує героїв бути непередбачуваними)))

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍