Софi Кiнселла - Шопоголік

Ребекка Блумвуд – звичайна молода дівчина. Проте в неї є одна таємниця… Вона шопоголік. І хоч як Ребекка намагається позбутися своєї залежності, кожен новий розпродаж чи сезонні знижки зводять ці спроби нанівець. Дівчина заборгувала банку велику суму грошей, її шафки переповнені одягом, але навіть це не може зупинити Ребекку. Коли менеджер банку Дерек Сміт починає справжнє полювання на героїню, аби змусити її сплатити борг, вона вирішує: досить! Час навчитися контролювати себе і свої кошти. Марнотратка і шопоголік, Ребекка за дивним збігом обставин отримує пропозицію стати консультанткою у компанії молодого фінансового генія Люка Брендона….

Цю книжку присвячено моїй подрузі й агентові Арамінті Уїтлі

Я щиро вдячна Патрикові Плонкінґтон-Сміту, Лінді Еванс і всій команді Transworld, Целії Гейлі, Марку Лукасові та всім у LAW, Нікі Кеннеді та Джессіці Бакмен, Валері Госкінс і Ребецці Уотсон, а також Брайянові Сібереллу із CAA.

Особлива подяка Саманті Вікгем, Сарі Мансер, Полові Уоттсу, Шантал Рузерфорд-Браун, моїй чудовій родині, і, звичайно, Джеммі, що навчила мене ходити по крамницях.

«Ендвіч-Банк» Сталліон-сквер, 1 Лондон W1 3HW

Міс Ребекка Блумвуд

Джервіс Роуд, 63, кв. 4

Бристоль BS1 0DN

Шановна міс Блумвуд!

Вітаємо! Як випускниця Бристольського університету Ви, безсумнівно, пишаєтеся своїми успіхами.

Ми, представники «Ендвіч-Банку», також пишаємося нашими успіхами, адже дбаємо про своїх клієнтів, а наша гнучка система рахунків задовольнить будь-які бажання. Ми особливо цінуємо завбачливий підхід до клієнтів Вашого статусу. Тож пропонуємо Вам, міс Блумвуд, як випускниці університету, підвищений ліміт безвідсоткового кредиту на суму 2000 фунтів на перші два роки Вашої роботи. Якщо Ви вирішите відкрити рахунок в «Ендвіч-Банку», то відразу ж отримаєте доступ до цієї послуги*. Ми щиро сподіваємося, що Ви скористаєтеся цією унікальною пропозицією, та чекаємо на Вашу заявку.

Іще раз прийміть наші вітання!

Із найкращими побажаннями Найджел Фейрс, менеджер із маркетингу серед випускників

* (враховуючи ваше фінансове становище)

«ЕНДВІЧ-БАНК» – ІЗ ТУРБОТОЮ ПРО ВАС «Ендвіч-Банк» ВІДДІЛЕННЯ ФУЛГЕМ Фулгем Роуд, 3 Лондон SW6 9JH

Міс Ребекка Блумвуд

Берні Роуд, 4, кв. 2

Лондон SW6 8FD

Шановна міс Блумвуд!

На додаток до моїх листів від 3 травня, 29 липня та 14 серпня повідомляю Вам, що термін Вашого безвідсоткового кредиту добігає кінця 19 вересня. Також нагадую Вам, що Ви значно перевищили узгоджений ліміт на суму 2000 фунтів.

Поточна заборгованість за Вашим рахунком становить 3794 фунти 56 пенсів. Будь ласка, зателефонуйте моїй помічниці Еріці Парнелл, аби домовитися про зустріч для обговорення цього питання.

Із найкращими побажаннями Дерек Сміт, менеджер «ЕНДВІЧ-БАНК» – ІЗ ТУРБОТОЮ ПРО ВАС «Ендвіч-Банк» ВІДДІЛЕННЯ ФУЛГЕМ Фулгем Роуд, 3 Лондон SW6 9JH

Міс Ребекка Блумвуд

Берні Роуд, 4, кв. 2

Лондон SW6 8FD

Шановна міс Блумвуд!

Щиро співчуваю Вам із приводу перелому ноги.

Після одужання зателефонуйте, будь ласка, моїй помічниці Еріці Парнелл, щоб домовитися про зустріч для обговорення ситуації з Вашою заборгованістю.

Із найкращими побажаннями Дерек Сміт, менеджер «ЕНДВІЧ-БАНК» – ІЗ ТУРБОТОЮ ПРО ВАС «Ендвіч-Банк» ВІДДІЛЕННЯ ФУЛГЕМ Фулгем Роуд, 3 Лондон SW6 9JH

Міс Ребекка Блумвуд

Берні Роуд, 4, кв. 2

Лондон SW6 8FD

Шановна міс Блумвуд!

Щиро співчуваю Вам із приводу гнійної ангіни.

Після одужання зателефонуйте, будь ласка, моїй помічниці Еріці Парнелл, аби домовитися про зустріч для обговорення Вашого фінансового становища.

Із найкращими побажаннями Дерек Сміт, менеджер «ЕНДВІЧ-БАНК» – ІЗ ТУРБОТОЮ ПРО ВАС

Гаразд. Жодної паніки. Жодної паніки. Це ж лише рахунок «Віза». Папірець, кілька цифр. Тобто… ну що страшного може бути в цифрах?

Я витріщаюся крізь шибку офісу, розглядаю автобус, що їде по Оксфорд-стрит, умовляючи себе відкрити білий конверт, що лежить на моєму охопленому безладом столі. «Це просто звичайнісінький папірець», – повторюю я собі втисячне. І я начебто не така вже й дурна, правда ж? Я чудово знаю, яка в ньому буде вказана сума.

Майже знаю. Приблизно.

Там десь близько… двохсот фунтів. Ну, може, триста. Так, має бути триста. Щонайбільше – триста п’ятдесят.

Я мимохіть заплющую очі й починаю підраховувати. Костюм із «Джиґсоу»… Вечеря зі Сьюз у «Куаґліно»… Той розкішний червоно-жовтий килимок. Він коштував 200 фунтів, подумати лишень! Але він, звісно, вартий тих грошей до останнього пенні – усі від нього просто в захваті. Ну, принаймні Сьюз у захваті.

А той костюм у «Джиґсоу» я купила за зниженою ціною, дешевше аж на 30 відсотків. Тож на ньому я насправді заощадила грошей.

Я розплющую очі та простягаю руку до рахунка. Щойно мої пальці торкаються паперу – згадую про нові контактні лінзи. Дев’яносто п’ять фунтів. Це чимало. Але взагалі-то я мала їх купити, чи не так? А що мені було робити: пересуватися навпомацки?

А ще довелося купити нову рідину для лінз, прикольний футлярчик, гіпоалергенну підводку для очей. Тож усе разом вийде… фунтів чотириста?

За сусіднім столом Клер Едвордс підводить погляд від своєї пошти. Вона розкладає листи охайненькими стосиками так само, як і щоранку. Скріпляє їх резинками і чіпляє підписи на кшталт «Відповісти терміново» або «Не терміново, але відповісти». Мене дратує ця Клер Едвордс.

– Усе гаразд, Бекі? – запитує вона.

– Чудово, – спокійнісінько відповідаю я, – просто читаю листа.

Я недбало засовую руку в конверт, але пальці ніяк не витягнуть із нього рахунок. Вони чіпляються за папірець, а всі думки – як і щомісяця – захоплює моя потаємна мрія.

Хочете дізнатися, яка в мене потаємна мрія? Вона прийшла до мене через історію про банківську плутанину, яку я колись прочитала в газеті. Мені та історія так припала до серця, що я її вирізала й причепила на двері шафи. Два рахунки за кредитками надіслали не тим людям, і – як вам таке? – обоє сплатили не за своїм рахунком, навіть не втямивши цього. Вони сплатили кредити одне одного, навіть не поглянувши на них.

І відколи я натрапила на цю байку, я таємно мрію про те, щоб таке саме трапилося й зі мною. Якась старенька з Корнуолла, що перейшла на дитячий розум, отримає мій велетенський рахунок і заплатить, навіть не поглянувши на нього. А я одержу її рахунок за три бляшанки котячої їжі по 59 пенні й, звісно, сплачу за ним навіть не замислюючись. Усе по-чесному.

Я втуплююся в шибку, губи мої розтягуються в посмішку. Я впевнена, що цього місяця це станеться – моя таємна мрія от-от справдиться. Але коли я нарешті витягаю-таки рахунок із конверта, – мене під’юджує допитливий погляд Клер, – моя посмішка стає все менш широкою і зрештою зовсім зникає. Щось гаряче стискає моє горло. Щось дуже схоже на паніку.

Сторінка аж чорна від цифр. Вервечка звичних назв пробігає перед моїми очима, неначе в торговельному міні-центрі. Я намагаюся вихопити щось, але вони мчать надто вже швидко. «Торнтон», – нарешті розбираю я. «Шоколадниця Торнтон»? Що в біса я забула в «Шоколадниці Торнтон»? Я ж начебто на дієті. Цей рахунок не може бути правильним. Він не може бути моїм. Я не змогла б витратити стільки грошви.

«Без паніки!» – волаю я подумки. Головне – не панікувати. Слід просто прочитати кожен рядок поволі, один за