Olenka Ing - Віртуальні межі, Olenka Ing
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Віра й Арсен увійшли у похмуре приміщення старого інституту. В повітрі витав запах пилу, старого паперу і ще чогось — наче залишковий відбиток пам’яті. Спостерігач повів їх вузьким коридором, минаючи порожні лабораторії.
— Що тут було насправді? — запитала Віра.
— Це був центр управління проєктом "Геліос". Ми вивчали можливість підключення людської свідомості до інформаційних потоків безпосередньо — без пристроїв, — відповів чоловік, зупинившись перед важкими дверима.
Він провів карткою по старому зчитувачу, і двері зі скреготом відчинились. Усередині — великий зал, заставлений моніторами, серверами та старими терміналами. Посеред кімнати — голографічна мапа з розміченими координатами. У центрі — ім’я: "VIRA.09X".
— Це ти? — Арсен спробував не видавати хвилювання.
— Один із перших об’єктів. Віра мала найвищу резонансну здатність. Її мозок генерував хвилі, що дозволяли приймати і передавати інформацію на значно вищому рівні, ніж у інших. Її свідомість могла буквально входити у Мережу.
— Але чому я нічого не пам’ятаю? — Віра озирнулась. — Чому Орест не сказав правду?
— Бо правда небезпечна. Проєкт було закрито, коли система почала виявляти ознаки автономії. Один із тестів вийшов з-під контролю. Людина, яка отримала повний доступ до мережі, змогла зламати десятки військових серверів. Це була ти.
Віра сіла. Її долоні тремтіли.
— Це було... не я. Я не усвідомлювала…
— Твоя свідомість тоді не належала тільки тобі. Ти була провідником. І навіть зараз... залишки того зв’язку все ще в тобі.
Арсен стиснув кулаки.
— А отже, і система, яку ви створили, все ще жива?
— Ні. Вона... не жива. Але вона активна. Вона чекає сигналу. І є ті, хто хоче запустити її знову. Твоя флешка, Віро, — це фрагмент ядра. Якщо його активувати, зв’язок поновиться.
— Хто хоче цього? — Віра підвелася. — Хто стоїть за всім?
— Вони себе не називають. Але ми — спостерігачі — дали їм ім’я: "Нова мережа". Це неурядова структура, створена з уламків старих проєктів. Вони шукають ключі. І ви... один з них.
Голограма почала мерехтіти. На мапі з’явилась нова точка. Червона. І вона рухалась.
— Вони вже знають, що ви тут. У вас мало часу. Якщо хочете правди — йдіть за координатами. Там був один з останніх вузлів, який досі активний. Але будьте обережні: вас можуть шукати не тільки люди.
Віра подивилась на Арсена. Її очі палахкотіли рішучістю.
— Ми знайдемо їх. І дізнаємось усе.
— Або зупинимо те, що ще можна зупинити, — додав Арсен.
І вони рушили. Таємниця ставала дедалі глибшою. Але саме вона була їхньою єдиною дорогою до свободи.
---
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Віртуальні межі, Olenka Ing», після закриття браузера.
