Olenka Ing - Віртуальні межі, Olenka Ing
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Їхній шлях пролягав через покинуте промислове містечко, де колись працював один із головних серверних хабів проєкту. Тепер усе тут здавалось мертвим — вікна вибиті, будівлі розтріскані, а повітря — важке від пилу й старих спогадів.
— Ти відчуваєш? — запитала Віра, стискаючи в руках невеличкий пристрій, схожий на старий трекер. Він миготів блакитним світлом.
— Що саме? — Арсен ішов попереду, пильнуючи кожен рух.
— Наче щось тягне. Усередині. Ніби голос із минулого…
— Можливо, залишковий вплив зв’язку. Твої нейронні шляхи, певно, знову активуються, — припустив він, намагаючись приховати занепокоєння.
Вони підійшли до бетонного входу в підземний центр. На дверях залишилась стара табличка: "Лабораторія Е-9". Віра приклала флешку до сканера — і на диво, механізм загуркотів, відкриваючи прохід униз.
— Як це можливо? — прошепотіла вона. — Система реагує на мене…
— Ти — ключ. І, можливо, останній фрагмент повної мережі.
Під землею було прохолодно. Стіни вкриті трубами, де-не-де жевріли аварійні лампи. У центрі великої зали — капсула, під’єднана до десятків проводів і серверів. На екрані — знайоме обличчя. Молодий Орест.
— Це запис? — Арсен нахилився ближче.
Віра тремтіла. Її руки торкнулися панелі. Екран ожив.
— Якщо ти це бачиш — значить система вижила. І ти — Віра — ще існуєш. У капсулі — резервна свідомість. Копія тебе. Резервний варіант, створений у разі втрати контролю.
— Я? Тут? — вона стиснула груди. — Що це означає?
— Що вони могли створити не просто інтерфейс. А іншу тебе. Свідомість, яку могли б активувати… або використати.
Раптом екран засвітився червоним. Знову координати. Та на цей раз — повідомлення: «АКТИВАЦІЯ. ВІДЛІК — 24:00:00».
— Вони її запускають, — прошепотів Арсен. — Хтось хоче перезапустити весь проєкт. І, якщо ця копія отримає контроль, вона зможе під’єднатись до Мережі знову… без обмежень.
Віра стояла нерухомо. Її серце билося з шаленою швидкістю.
— Це я… чи не я? Якщо вони активують ту — мене справжню можуть знищити…
— У нас є доба. Ми маємо знайти, хто запускає систему, — твердо мовив Арсен. — І зупинити їх. Або втратимо не тільки тебе. А й увесь світ, який залишився поза мережею.
— Тоді ми йдемо. І цього разу — до самого кінця.
Їхній шлях тільки починався. А справжня війна — вже почалась.
---
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Віртуальні межі, Olenka Ing», після закриття браузера.
