Olenka Ing - Віртуальні межі, Olenka Ing
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
На ранок Віра почувалась інакше. В голові ще крутилися спогади — наче уламки дзеркала, які складалися у цілісну картину, але частини якої ще бракувало. Арсен готував каву на старій електроплиті, поки вона стояла біля вікна й вдивлялася у ранкову імлу.
— Мені здається, я не сама пройшла той експеримент, — сказала вона раптом.
Арсен завмер.
— Ти маєш на увазі… інших?
— Так. Я пам’ятаю голос. Глибокий, спокійний. Він не був лікарем. Він… спостерігав. Мовчки. Але кожного разу, коли я провалювала тест, він підходив і казав: "Ти маєш силу, яку не розумієш. Але колись вона тобі знадобиться".
Арсен замислився.
— Якщо він ще живий…
— Я відчуваю, що він десь поруч. Нещодавно я отримала дивний лист. Невідомий відправник. В ньому було тільки одне речення: "Коли правда готова, вона знаходить тебе першою".
Вона простягла йому смартфон. Арсен прочитав і його обличчя похмурішало.
— Це шифр. Принаймні частина. Я знаю такі фрази — це залишали агенти, які стежили за "вихованими" об’єктами. Тобто за тобою.
— Думаєш, він ще мене спостерігає?
— Не думаю. Я впевнений. І він хоче, щоб ми знайшли його.
Після сніданку вони поїхали у центр міста. Там, серед закинутих інститутів, досі стояла будівля колишнього Науково-психологічного центру. На дверях — пил, але замок виглядав недавно замінений. Віра приклала руку до металу. Дивне тепло.
— Він тут, — прошепотіла.
Раптом за ними пролунали кроки. Старий чоловік у сірому пальті зупинився біля воріт. Його очі — пронизливо знайомі. І в той же час чужі.
— Віра, Арсен, — сказав він. — Пройшло багато часу. Але я вас чекав.
Віра мимоволі зробила крок назад.
— Ви — той, хто…?
— Я був частиною експерименту. Але не лише як дослідник. Я теж був створений системою. Але вибрав шлях спостерігача. І тепер настав час, щоб ви дізнались правду.
Арсен стискав флешку в кишені. Та, що дала Віра. Вони ще не встигли розшифрувати її повністю, але тепер знали — цей чоловік знає більше.
— Заходьте, — мовив він. — Минуле повертається не просто так. Але перш ніж ми продовжимо, ви маєте знати — усе, що ви відкриєте, може змінити вас назавжди.
Віра подивилася на Арсена.
— Ми вже змінились.
І вони увійшли.
---
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Віртуальні межі, Olenka Ing», після закриття браузера.
