Леді Анет - Академія Магії: Пробудження долі, Леді Анет

Темрява коридору поглинала їхні силуети, а важке дихання луною відбивалося від кам'яних стін. Ліра й Калей йшли швидко, але обережно, прислухаючись до кожного звуку. Позаду залишався палац — місце, де її хотіли використати, місце, яке могло стати її в’язницею.

Попереду ж чекала невідомість.

— Ми близько, — прошепотів Калей, різко зупиняючись перед вузьким проходом у стіні. — Це таємний хід, про який мало хто знає.

Він торкнувся каменю, і той, з легким скрипом, відсунувся, відкриваючи вхід у ще темніший тунель.

— Ти часто ним користувався? — запитала Ліра, вдивляючись у пітьму.

— Лише раз. І повір, мені не хотілося сюди повертатися, — сухо відповів він, жестом запрошуючи її пройти першою.

Ліра переступила поріг і відчула, як холодне повітря охопило її тіло. Вона оглянулася на Калея, який йшов за нею, обережно прикриваючи прохід.

— Якщо король знає про цей тунель…

— Він не знає, — впевнено відповів Калей. — Або ж не пам’ятає.

Його голос звучав так, ніби за цими словами криється щось більше, але Ліра не стала питати. Зараз головне — вибратися звідси.

Вони йшли тунелем, і кожен їхній крок здавався занадто гучним. Ліра відчувала, як у грудях росте напруга, адже вона знала: якщо їх вистежать, то назад дороги не буде.

— Що далі? — нарешті запитала вона, коли перед ними з’явилося слабке світло — вихід.

— Ми зустрінемося з однією людиною. Вона може допомогти нам.

— Ким вона є?

Калей на мить затнувся, ніби сумнівався, чи варто говорити. Але потім відповів:

— Колись вона була частиною двору. Однією з найближчих до короля. Але тепер вона — наша єдина надія.

Ліра відчула, як її серце прискорилося. Чи могла ця людина стати їхнім союзником?

Коли вони ступили на вологу землю за межами тунелю, їх зустріло нічне небо. Світло місяця лягало сріблястим відблиском на дерева, і Ліра на мить відчула, як їй стало легше дихати.

Вона зробила крок уперед, коли раптом позаду них почулися голоси.

— Вони тут!

Калей схопив її за руку.

— Біжимо!

І вони кинулися вперед, у темряву лісу, де їх чекала доля, яку вони ще не розуміли.