Леді Анет - Академія Магії: Пробудження долі, Леді Анет

Розділ 15: Темрява і надія

 

Вони мчали через темні тунелі, прокладаючи шлях у темряві, що їх оточувала. Калей вів її з упевненістю, але Ліра відчувала, як серце її калатає в грудях. Кожен крок міг бути останнім, але її ноги не зупинялися. Вони не мали часу.

— Як далеко до виходу? — запитала Ліра, майже не в змозі стримати паніку, що підкрадалася.

— Ще трохи, — відповів Калей, не озираючись. Його голос був тверде, хоча Ліра могла помітити напруження в його рухах. — Ми маємо пробратися до Великої зали. Це єдине місце, де ми зможемо безпечно вибратися з замку.

Ліра вдихнула глибше. Їхній шлях був уже сповнений небезпек, і вони ще не знали, що саме чекає попереду.

— Ти точно знаєш, куди йдеш? — запитала вона, намагаючись придушити свій страх.

— Я знаю кожен куточок цього місця, — сказав Калей, його голос став спокійнішим. — Але ми повинні бути готові до всього.

Раптом вони почули відлуння кроків, що наближалися до них. Ліра зупинилася на мить, вслухаючись у темряву.

— Вони нас знайдуть, — прошепотіла вона, дивлячись на Калея, очі наповнені тривогою.

— Не хвилюйся, — Калей швидко схопив її за руку і повів далі. — Ми можемо уникнути їх, якщо потрапимо в правильний тунель.

Вони звернули на бік, потрапивши в ще вужчий коридор, але Ліра відчувала, як світло з іншого боку повільно пробивається через старі стіни. Вона знала, що це означає — вони наближаються до того, що могло стати їхнім шансом.

Калей зупинився перед великою дерев'яною дверима. На них виднілися різьблені узори, але Ліра не могла розгледіти, що саме вони зображають — все занадто темне. Калей поклав руку на двері.

— Тут ми зможемо сховатися на деякий час. Але ми повинні бути дуже обережними. Вони вже близько.

Ліра помітила, як його пальці стискаються навколо ручки дверей. За мить він відчинив їх, і вони потрапили в темну залу.

— Це не те місце, де ми повинні залишатися, — сказав Калей, обертаючись до Ліри. — Ми чекаємо, поки вони пройдуть. Потім вийдемо через секретний вихід, що веде до лісу.

Ліра кивнула, намагаючись прислухатися до кожного шурхоту позаду. Її серце билося шалено, але вона знала — у її руках доля цього світу.

— І що далі, Калей? — запитала вона тихо. — Ти кажеш, що я маю вибір. Як я можу змінити все це?

Калей підійшов ближче, і його обличчя стало серйозним.

— Ти маєш силу, якої не розумієш. І ти маєш право вибору, Ліро. Але твій вибір повинен бути зроблений з розумінням наслідків. Ти можеш зупинити його. Зупинити короля. Це твоя боротьба. Ти можеш стати тією, хто змінить цей світ.

Ліра мовчала, відчуваючи тягар цих слів. Як це можливо? Вона, звичайна дівчина, могла протистояти королю, якого всі бояться? Але Калей вірив у це, і її інтуїція підказувала, що він не помиляється.

І ось, коли вони стояли в темряві, слухаючи, як їх переслідувачі віддаляються, Ліра зробила свій вибір. Вона розуміла, що це не просто боротьба за життя. Це була боротьба за майбутнє, за кожного, хто не мав сили боротися сам.

— Ми це зробимо, Калей, — сказала вона, і її голос став твердим, як ніколи раніше. — Я не відступлю.

Калей подивився на неї, і в його очах сяяв вогник надії.

— Тоді йдемо. Це тільки початок.

І разом вони рушили далі, до нової боротьби, що чекає попереду.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍