Леді Анет - Академія Магії: Пробудження долі, Леді Анет

Розділ 14: Під покровом ночі

 

Вони бігли через темні коридори, минаючи величезні зали та порожні кімнати, де тільки ехо їхніх кроків порушувало тишу. Ліра відчувала, як її серце калатає, але не могла зупинитися. Кожен момент був критичним. Кожен крок міг стати останнім.

Калей вів її точно і безпомилково, ніби знав палац, як свої п’ять пальців.

— Куди ми йдемо? — запитала Ліра, оглядаючись через плече.

— До виходу, — його голос був спокійним, але Ліра помітила, як його руки стиснуті в кулаки. — Але це ще не кінець. Нам потрібно дістатися до старої вежі. Там є проходи, через які можна покинути замок.

— І ти впевнений, що нас не схоплять?

— Вони спробують, але ми не повинні дати їм шансу. — Він зупинився на мить, щоб перевірити обстановку. — Вартові зараз шукають нас, але є шанс, що ми зможемо пройти непомітно.

Ліра кивнула, хоча її сумніви не залишалися. Тільки що вона відчула потужну магію мага. Якщо це було тільки початком, що чекає на них далі?

Вони спустилися вниз через таємні сходи, які вели до підземелля замку. Ліра могла відчути запах вогкості й старого каменю, коли вони пройшли через вузькі коридори.

— Довго ще? — запитала вона.

— Майже туди, — Калей, здається, почав нервувати. — Ти в порядку?

— Так, — відповіла Ліра, хоча її дихання ставало важчим. — Як тебе звати?

Калей зупинився і подивився на неї.

— Калей, — коротко відповів він.

Ліра кивнула. Це ім’я звучало знайомо, але вона не могла згадати, звідки.

— Калей… Чому ти мені допомагаєш? Що тобі від мене потрібно?

Калей подивився на неї, його очі були серйозними, але в них з’явилася тривога.

— Я допомагаю тобі, тому що ти — не просто одна з багатьох, — його голос став м'якшим, але звучав твердо. — Я знаю, хто ти насправді, Ліро. Ти більше, ніж просто дівчина з магією.

— Що ти маєш на увазі?

— Ти єдина, хто може змінити хід війни, що вже почалася. Ти — частина чогось набагато більшого, ніж ти уявляєш. Твоя сила — це не просто магія, це щось давнє, щось пов’язане з далеким минулим.

Ліра дивилася на нього, намагаючись зрозуміти, що він має на увазі. Його слова все більше заплутували її.

— І що я маю з цим робити?

Калей зробив глибокий вдих.

— Ти маєш вибір, Ліро. Ти можеш використовувати свою силу, щоб допомогти зупинити того, хто хоче використовувати тебе, або ти можеш стати його частиною.

— Я не хочу бути чиєюсь маріонеткою! — заперечила вона, хоча внутрішньо сумнівалася. Їй не подобалося усвідомлення, що в її силах є щось таке потужне.

— І саме тому ти повинна пройти цей шлях, — відповів Калей. — Бо я не вірю, що ти хочеш, щоб цей світ став темним і похмурим місцем. І я готовий допомогти тобі це змінити.

Ліра відчула, як її грудна клітка наповнюється силою. Вона прагнула свободи.

Але чи могла вона дійсно це зробити?

Калей привів її до старих дверей, які вели до підземного проходу. Він обережно їх відчинив, а потім тихо промовив:

— Ідемо, це наш шанс.

Але раптом за їхніми спинами лунали кроки.

— Ти не втечеш, Ліро!

Голос короля заповнив коридори замку. Вони мали всього кілька секунд.

— Біжи! — крикнув Калей, хапаючи її за руку.

І вони вирвалися в темряву, намагаючись не оглядатися назад…

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍