Леді Анет - Академія Магії: Пробудження долі, Леді Анет

Ліра мчала крізь густий ліс, відчуваючи, як серце гупає в грудях. Калей біг поруч, міцно стискаючи її зап’ястя, ведучи крізь хащі. Гілки хльостали їх по обличчю, під ногами хрустіло листя, але вони не зупинялися.

Позаду лунали голоси переслідувачів.

— Вони не повинні втекти!

— Оточити ліс!

Ліра різко зупинилася біля старого дуба, намагаючись перевести подих.

— Ми не можемо бігти вічно, — прошепотіла вона, стискаючи бік, де пульсувала біль.

Калей озирнувся. Його очі сяяли в темряві, повні рішучості.

— Ми й не будемо. У мене є план.

— План?! — вона не могла приховати здивування.

— Довірся мені, — він торкнувся її плеча. — Але нам потрібно відвернути їхню увагу.

Ліра відчула, як у її жилах закипає магія. Вона ще не знала, як керувати нею, але щось підказувало, що саме зараз настав момент її використати.

Вона простягла руку вперед, і земля під ними злегка здригнулася. Тихий шепіт вітру перетворився на завивання, і через кілька секунд із землі почав здійматися туман.

— Ти… — Калей здивовано поглянув на неї, але швидко взяв себе в руки. — Це дасть нам час. Побігли!

Вони знову рушили вперед, тепер ховаючись за білою пеленою туману.

---

Вони бігли ще кілька хвилин, поки, нарешті, не досягли занедбаного храму, що ховався між деревами. Його старі камені були порослі мохом, а на стінах виднілися символи, яких Ліра не могла розпізнати.

Калей підбіг до дерев’яних дверей і тричі постукав.

Тиша.

Ліра вже хотіла запитати, чи він упевнений, що їх тут чекають, коли двері скрипнули, і перед ними з’явилася фігура в чорному плащі.

— Ви привели її? — тихий голос жінки змусив Ліру здригнутися.

— Так, як і домовлялися, — кивнув Калей.

Жінка відступила назад, жестом запрошуючи їх увійти.

Ліра зустрілася поглядом із Калєєм, відчуваючи, як по її спині пробіг холодок.

Хто вона? І чому чекала на неї?

Відповіді чекали всередині. І вони могли змінити все.