Оля - Піратський скарб, Оля

-Повертайтеся на скелі.

Ніби зачаровані вони повільно попленталися до борта та почали зістрибувати.

-Ти керуєш ними?

-Схоже, що так, Дрейку, але нам потрібно тікати і як можна швидше. Сумніваюся, що ця дія буде тривати довго. Аліса, повний хід, у нас мало часу, маяч фантому, щоб прискорювалися.

-Так точно капітане.

В мить мої ноги стали ніби вата та перестали мене тримати, а вуха забило. Я не чула нікого падаючи на землю, але чиїсь руки підхопили мене не даючи впасти й понесли з палуби. Дух притих, я знала, що йому також важко переносити таку втрату енергії, але я хочу його почути. В моїй голові забагато запитань.

Як довго вони будуть в такому стані?

Хвилин 20, не більше, ще 10 хвилин на те, щоб вони прийшли в себе, а от ми з тобою відновлюватися будемо довго. 

Далі слів духа я не чула, не чула шум хвиль та завивання вітру. Я провалилася в міцний сон.

                          ***

В роті пересохло, було відчуття, що я знаходилася в пустелі, хоча зачекайте. Я чую шум води, отже я досі в морі. Розплющивши очі я побачила стелю каюти, а повернувши голову побачила Алісу, яка сиділа на краєчку ліжка та щось читала. Я ледь порухала губами та ледь чутно почала прохати.

-Води.

Це все, на що спромоглася я.

-Боги, Авро, ти прокинулася, я зараз принесу води.

Вставши дівчина направилася до стола, де стояв глечик та стакан.

-Бери.

Вона подала мені стакан та я одразу вихопила його, але одразу потягнулася і до глечика.

-Боги, Авро, зараз.

Вона подала мені цілий глечик та я спустошила його всього за декілька хвилин. Тим самим замочивши горло та язик.

-Довго я спала?

Мовив хриплий голос, який я не одразу впізнала, але це була я. Я звучала так хрипко, що не впізнала сама себе, скільки ж я тут пролежала?

-Скільки я пролежала?

-2 доби.

-Скільки?!

Крикнула я не вірячи її словам. Я ніколи в житті не відключалася на стільки, але і це сталося.

-Заспокойся, нічого критичного не сталося. Як тільки ти впала Дрейк підхопив тебе та заніс в кімнату. Завдяки тобі та Фліксу ми переплили затоку Бурунів майже без втрат. Не рахуючи пошкодження корабля та одну з піраток на кораблі твого батька. Казати чесно ми всі були не на жарт налякані коли ти вже другий день не вставала та не давала нам наганяїв. Ми наближаємося до долини смерчів та надіємося, що вже тоді ти будеш в хорошій формі і зможеш повноцінно командувати нами. Поки ти була у відключці командування на себе взяли ми з Карлосом, інколи нам допомагав Дрейк, тому поки все спокійно.

-Добре, що нічого не сталося.

-Наші люди бояться тебе навіть в такому стані, повір.

-Ну дякую. Як ти, Батько, Дрейк?

-Давай по черзі. Почнемо з тих хто був в затоці Бурунів. Я в нормі, але маю незначні поранення, але який пірат без поранень?

-Де тебе зачепило?

Запитала я хвилюючись за дівчину. По вигляду не скажеш, що її зачепило.

-Плече, трохи боляче тримати шаблю, але я впораюся. Мене перев'язали та все вже краще. 2 дівчат з фантома живі. Одна несуттєво ранена, а друга в більш жахливому стані, одна як я вже і казала мертва. Повернення додому може бути складнішим, тому я вважаю, що нам потрібно хоча б декілька днів зупинитися на острові. Дрейк в нормі. З нас всіх йому дісталося найменше. Всього трішки зачепило ногу. Інші пірати, що сиділи в трюмі включно з твоїм батьком пили до смерті поки в них була така можливість, оправдовуються  вони тим, що від п'яного матроса менше користі й вони так захищали себе від русалок.

-Зрозуміло. Все залишається незмінним.

-Я залишу тебе.

-Звісно йди, а я поки поговорю з Фліксом.

-Добре.

Двері зачинилися та я спокійно знову плюхнулася на ліжко. В мене не було сил навіть на те, щоб встати.

Флікс, ти як?

Чудово, завдяки тобі.

І що я такого чудового зробила?

Використала магію і тепер я не забутий дух, а тінь.

Ти серйозно? Вітаю тебе, ти довго йшов до цього.

Дякую, люба.

То скоро ти покинеш нас?

Не глузуй з мене, якщо дух обіцяє щось, то неодмінно виконує обіцянку, а я обіцяв твоїй матері приглядати за тобою, тому більше відпочивай, попереду ще одне випробування.