Маріанна Ласкава - ЗустрІч З Тобою: Подарунок Чи Покарання, Маріанна Ласкава

- Що таке Клер?

- Еріку, я можу приїхати, але тільки ненадовго, всього на одну годину… не більше… інакше ніяк…

- Я згоден Клер! Мені вистачить!

- Що ж тоді добре.

- через скільки ти будеш Клер?

- ну, думаю, буду десь, за годину у твоєму клубі Ерік… це нормально?

- Це чудово, тоді побачимось там Клер?

- Так, Ерік..

- До зустрічі Клер

- До зустрічі Ерік

І на цьому наша розмова й закінчилася. Я була зла на себе, що я на це все погодилася. Хоча я могла все і скасувати. Та могла, та не захотіла! Дурна!

У тому й проблема, що я НЕХОТІЛА скасовувати цю зустріч. Тоді я вирішила, що нехай уже так, потім все одно буде складний тиждень, мені буде не до нього, і вільним буду я тільки наступних вихідних, і я дуже сподівалася, що за цей час він мене забуде. Втім, я й думала за ці вихідні.

Сильно для нього вбиратися я не хотіла, тому одяглася просто: темні вузькі штани, срібляста сорочка, спереду короткої до талії, а ззаду до колін, а нагору цього одягла чорне пальто, все ж таки на вулиці холодно, взула високі шкіряні чобітки на середній шпильці, волосся зібрала в тугий хвіст, макіяж зробила не яскравим. Подивившись на себе ще раз, у дзеркало, подумала: " Не погано, для клубу зійде". 

Викликавши таксі, яке приїхало дуже швидко, я поїхала в той злощасний клуб. До клубу ми доїхали лише за 20 хвилин. Хоча я сподівалася, що це буде довше. Але, на жаль… Враховуючи, що Ерік усім про мене сказав, то я вирішила одразу попрямувати до його кабінету, і мене ніхто не зупиняв.

І ось коли я була на місці, і відчинила двері його кабінету. І просто офігела від побачено! Значить, ось так він на мене чекає! От козел! А там я побачила таке: він сидів у своєму кріслі, а на його колінах сиділа якась блондинка у відвертій сукні, точніше там була тільки назва що, то сукня, бо вона не прикривала всі її переваги, точніше вона взагалі мало що прикривала. і ще вони цілувалися. Так саме ЦІЛУВАЛИСЯ. По дорослому, ще трохи і вона б його прямо там трахнула, на тому кріслі, якщо чесно, це було огидно, хоч би закрилися чи що. Ух! Ні, я не ревнувала, але мені було неприємно від такої сцени. Адже я, правда, повірила, що він на мене чекав, а він ось так... Козел! Такий самий, як і всі! 

Мені зараз хотілося йому так врізати, але я стрималася. Як не дивно, але я спіймала себе на думці, що мені хотілося опинитися на її місці. Але такі думки я одразу від себе відігнала. І все, що я змогла сказати на весь кабінет, щоб вони це чули:

- Ніхрена собі Джефферсон ти даєш! Хоч би закрилися, а то прямо так, на очах у всіх!

Побачивши мене, Ерік, був шокований, і просто різко відштовхнув цю дівку, від себе, як розпечене вугілля, і сказав їй:

- Іди!

- Але Ерік дорогий, як ти так можеш?! нам було так добре зараз! Чому ти мене проганяєш? Чому? – сказала блондинка

- Ліза, я сказав, йди!! Зараз же!

- це все через цю дівчину так??!! Тебе вже на таких як ВОНА тягне? Хто вона така??? Хто? Чергова твоя повія на один раз? То міг і кращу вибрати в такому випадку! - показуючи пальцем на мене, сказала білявка

- Так, на таких Ліза! І так, Це все через неї!! І не смій її так називати! Так що йди я сказав! Швидко! Інакше покличу охоронців і вони тебе швидко викинуть!

- Ненавиджу тебе Джефферсон! Чуєш, НЕНАВИЖУ! Запам'ятай, ти ще за це заплатиш! Сволота!

Врізавши йому ляпас, вона вилетіла з його кабінету кулею! Добре хоч я стояла осторонь, від дверей, а то й мене знесла б на своєму шляху, ця фурія.

Ох, цей ляпас, це було сильно, і потужно, і ще заслужено, я б ще додала, але вирішила стриматися. Облишимо це  все на потім. 

А Ерік, швидко вставши з крісла, привів себе в порядок, точніше застебнув сорочку, яку вона вже встигла на ньому розлякати, повністю, шкода, звичайно, я б не проти його добре розглянути, але, на жаль, і він подивився на мене і сказав :

- Клер, вибач, за це ...

- це ти пробач, що перервала все це…. Тобі було весело, я бачила, а я все зіпсувала.

- Клер… послухай, Ліза, вона…

Але я підняла руку, даючи зрозуміти, щоб він замовк, а сама сказала:

- Не треба Ерік, я нічого не хочу чути, це не моя справа! Тож краще мовчи! І давай без подробиць!

- Але Клер ...

- Не треба Ерік!

- Клер, але я хочу все пояснити… хочу, чуєш!?

- Не треба, правда, Ерік .... це недоречно ... і безглуздо ...

- Та послухай ти мене, нарешті, дурне дівчисько! Я намагаюся тобі все пояснити! – прокричав він

- не хочу! І не буду! І не кричи до мене Джефферсон! Я не твоя підлегла! Ти на це не маєш права! - Відповіла я