Маріанна Ласкава - ЗустрІч З Тобою: Подарунок Чи Покарання, Маріанна Ласкава

І тут він різко підійшов до мене і різко притиснув мене до себе, і поцілував. Потім крізь поцілунок сказав:

- Вона ніхто Клер, чуєш НІХТО!

І продовжив цілувати. На що я крізь поцілунок відповіла:

- Мені все рано Ерік ... все одно ... чуєш ВСЕ ОДНО...

Але він продовжував мене цілувати. Пристрасно, вимогливо він навіть її так не цілував, я ж бачила, то було інакше. І так продовжився якийсь час. 

Потім припинивши ці поцілунки, але, тримаючи мене в обіймах, сказав:

- Вибач, гаразд?

- За що Ерік? - здивовано запитала я

- За цю дівчину!

- А я думала за цей поцілунок.

- за нього я вибачатися не буду, ... тому що цього я дуже хотів ... так само як і ти.

На це я просто промовчала. А що тут говорити ще, та він мав рацію, я хотіла цей поцілунок. Хоча я ще й зараз ще хочу. Дуже... І він, подивившись на мене, сказав:

- Клер…

- ммм…. Що?

- Слухай, Клер, може хрін з цими твоїми заборонами, га?

- Ти про що Ерік?

- Ти знаєш про що!

- ні не знаю!

- ах, ти ж дурне дівчисько Клер, дуже ...

- або навпаки дуже розумна, Еріку…

- можливо Клер ...

- Послухай, я зараз тебе зовсім не розумію Ерік ...

І він нахилився до мого вуха і тихо пошепки сказав:

- я тебе хочу, всю, дуже, тут і зараз, моя дурна, і нестерпна пристрасна кішка ...

Ох… ці слова, наче масло, яке підливають у палаючий вогонь. Але ні, я, не проста наївна дівчина, яка відразу б і здалася, просто так я не здамся. Отже, трохи пограю. Тримайся Джефферсон.

- Містер Джефферсон, а чи не охреніли Ви випадково, га?

І він, дивлячись на мене, відповів:

- Ні, міс Воткін, поки що ні, але скоро можу збожеволіти, і що-небудь, з тобою зробити, прямо тут на цьому столі! На моєму столі… у моєму кабінеті…

- ой, як мені страшно, прямо жах…. - Сміючись, сказала я 

- Не грайся зі мною дівчинко….

- Я? з тобою? та не сміши!

- Нариваєшся так?

- мммм ... ні ... - з усмішкою відповіла я

І далі він не став ні питати, ні що-небудь, говорити, а просто взяв мене на руки, і поніс до дивана, там аккуратно поклав, а сам, дивлячись на мене, навис верхи. Потім сказав:

- ну, все Клер, тепер шляху назад немає ... тепер тобі не втекти, від мене крихітко... тепер ти в моїй владі ... вся ....

- це ми ще подивимось…. - Відповіла я  

Більше казати нічого він не став. Просто накинувся на мене із поцілунками. Це була така пристрасть, що я дивувалася, як сама стримую себе.

 Коли його руки блукали по моєму тілу, ніжно його, пестячи, а губи, почали переходити на щоки, шию, і від задоволення я застогнала, тут він і сказав:

- все Клер, я більше не можу.

- Так не стримуй себе.

- ох, із задоволенням!

У той момент я сама вже не розуміла, що говорю, і що творю. І він не став себе стримувати. У лічені секунди, ми були без одягу, и любили один одного, та  пристрасть, що між нами була…. Це було так, наче ми були п'яні. Ми тонули в цьому, мов лід на вогні.