АнєчкаLB - Ангедонія, АнєчкаLB

Дівчина взяла букет.

- Не сподобався? - з побоюванням уточнив Рей.

- Що ти! Дуже подобається. Просто мені ще не дарували квітів. Я поки не знаю, як на них реагувати. І що з ними робити. Так, красиво, але навіщо вони мені? Навіщо взагалі дарують квіти?

- Причин і мотивів безліч. Від самого початку, коли з подарованих квітів жінки робили ліки, обереги для дому та власні прикраси, до банального "так прийнято".

- І які мотиви в тебе?

- Бажання зробити приємне дівчині. Це як комплімент, тільки без слів.

- Дякую, - Пола розглядала квіти.

- Сподіваюся, хоч із другим презентом не прогадав, - Рей звідкись із-за куща, який ріс поруч із ґанком, витягнув невеликий подарунковий пакет.

- Ми ж просто збиралися проїхатися на велосипедах. Навіщо стільки подарунків? - дівчина сіла на ґанок, поклала на сходинку квіти і з обережністю розгорнула пакет. В її руках опинилася книга. "Стюард. Крізь хмари"

Пола затамувавши подих, дивилася на обкладинку. Наче не вірячи своїм очам.

- Звідки ти дізнався? - дівчина прийшла до тями і змогла нарешті заговорити.

- Містер Гілман із магазину, виявляється, все про всіх знає.

- Я так довго чекала, коли її привезуть! І вона така рідкісна! Адже вийшла дуже маленьким тиражем. Ти й не уявляєш... О! Я... Це неймовірно! Ти...

Захоплення. Брак слів. Надлишок емоцій. Пола міцно обійняла Рея.

- Вибач, - вона одразу ж опустила руки, але щаслива усмішка не сходила з її обличчя. - Дякую. Мені трохи ніяково. Ти так стараєшся. Навіщо?

- Ти подобаєшся мені.

Пола відвела погляд.

- Поїхали?

- Так. Давай, тільки я поставлю це у воду. Не обіцяю, що буду робити з нього ліки, але точно кілька разів сфотографую, - вона підняла букет і втекла в будинок. І з'явилася буквально за хвилину з велосипедом.

- Можемо їхати, - оголосила Пола.

Славна поїздка доглянутими вулицями маленького містечка. Потім вони виїхали на трасу. І назад по яскравих проспектах, мостах і провулках. Тут є на що подивитися. І товариство Рея, і велопрогулянка подарували безліч позитивних емоцій.

З ним легко. Легко спілкуватися. Легко сміятися. Легко забувати неприємні моменти. Він уважний, співчутливий, якоюсь мірою навіть вразливий. І невисокий. І з ним якось спокійно і мирно.

- Тепер я трохи краще знатиму околиці, - сказав Рей. - За тиждень, що минув з моменту мого приїзду сюди, я не встиг ніде побувати.

- І як тобі тут?

Велосипедисти повернулися назад і тепер не поспішаючи котили свій транспорт алеєю з різнокольорових плит.

- Жити можна. Не як у великому місті, звісно. Трохи нудніше. Але дуже незвично і красиво. У цьому й шарм цього місця. Якраз те, що потрібно на літо. Відпочити від усього. Зокрема й від міського різноманіття.

- Який же це відпочинок, якщо в літні канікули ти приїхав на роботу?

- Це не робота. Я просто допомагаю дядькові в його магазині. Мені це неважко. А йому легше.

- І після закінчення канікул ти поїдеш назад до батька?

- Так. Але ще все літо попереду.

Повільно вони просувалися до центральної вулиці. До кафе міс Паркер.

Вереск гальм. На дорозі зупинився знайомий автомобіль. Дверцята грюкнули, і до них попрямував Ліам. Пола засмучено зітхнула. "Ангедонія". Як же забути це слово, якщо це вже рефлекс? Ось якраз така зустріч у сьогоднішній прогулянці зайва.

- Цей? Ти серйозно? - з насмішкою поцікавився Ліам, вказуючи на Рея. - А в тебе, виявляється, є почуття гумору.

- Хто це? - запитав Рей у Поли.

- Це просто однокурсник.

- А поводиться він зовсім не просто.

- Пола, він, гадаю, ще не закінчив молодшу школу, - тон нахабний і поверхневий. Сарказм. Знущання. Бажання принизити. Тільки навіщо? Ліам підійшов ближче і зверху вниз дивився на Рея.

- Що з твоєю рукою? - дівчина вказала на забинтоване зап'ястя однокурсника. - І як розцінювати твою поведінку?

- Розслабся, Пітерсон. Я всього лише знайомлюся. Ліам Саломон.

- Рей Сандерс, - новий знайомий Поли стійко витримав погрозливий погляд велетня.

- І чого ти хочеш? - не припинявся допит.

- Сьогодні я хочу добре провести час із Полою.

- Насолоджуйся моментом. Поки є така можливість, - усміхнувся Саломон і, востаннє змірявши суперника гордовитим поглядом, повернувся назад до машини.

- Мені з самого початку сподобалися ці акваріуми, встановлені по всьому місту, - Рей, як ні в чому не бувало, розглядав рибок в акваріумі-лавці. - Дуже цікава ідея. А ще я ніяк не доберуся до Райдужного саду. Кажуть, веселка над фонтаном у цьому озері дійсно як справжня.

Дівчина, дещо спантеличена його спокоєм і самовладанням, дивилася на нього широко розплющеними очима. Поява і поведінка Ліама була хамською, неприємною і небезпечною. І чому він узагалі себе так поводить?