Галіція Мідвест - Фармацевтична компанія "Чорнобривці"., Галіція Мідвест

— То все, що ти розповів мені під час нашої зустрічі у барі готелю «Монтелеоне», брехня? —Либерті нарешті подивилася на Вовкулаку. 
— Не зовсім. Ми були друзями з Меріголд, але я втягнув Грегорі у незаконні оборудки з злиднем Орловим. Ну, не знав я, що вони експерементуватимуть на дітях з тими таблетками, перетворюючи тих на покірних солдатів злиденних терористичних легіонів!, — розпачливо вигукнув Ругару, кинувши погляд на Меріголд, яка поралася біля великої плити. Жінка навіть плечем не повела, вдаючи, що вона цілковито поглинута приготуванням шпундр. 
— Навіщо я мала її знайти?, — спитала Либерті, намагаючись не думати про запаморочливі пахощі  смаженої свинини. 
— Тому що я тебе вкусив, рятуючи від шпаринних злиднів. Марі відмовилась втручатися у цю історію. Але запевнили мене, що моя ДНК змішана з отрутою злиднів можуть прискорити твоє перетворення - або у злидню, або у вовкулаку. Тому я тобі і наплів про те, що мені потрібна послуга, знаючи, що ти обовʼязково спробуєш знайти Меріголд. Марі дала тобі стабілізатори і повернула тебе додому, щоб не вплутатися у міжвидовий скандал з мутаціями видів. 
— А історія про розшматоване кохання справжня? 
— Справжня, — втрутилася Меріголд, — поставивши келихи з вином на стіл. Ругару одразу спорожнів свого келиха, з викликом подивившись на жінку. Галя відчула ворожу напруженість між цими двома. 
— Ругару хотів, щоб я знову відкрила той портал, яким потрапила у цей світ, — продовжила Меріголд, — тому що у тому порталі є часові ями. Я випадково здійснила подорож у часі, про що йому сама вибовкала, коли він розповів мені, що знав правду про стару історію загибелі брата свого прапрапрапрадіда. 
Ругару налив собі ще вина і продовжив, 
— Я думав, що врятувавши Грегорі, зможу переконати Меріголд дати мені змогу повернутися у той час, коли я вбив Антоніо і змінити хід подій тієї трагічної ночі. Вона відмовилася мати будь-які контакти зі мною, коли довідалася про контрабанду таблеток. 
— То я стала просто інструментом для досягнення твоїх цілей? Знайома історія, — саркастично зауважила Галя. 
— Не зовсім так, — заперечив Ругару, — я був впевнений, що тобі Меріголд допоможе. А я хотів бути поряд, коли б ти раптово почалася перетворюватися на Вовкулаку. 
— То коли ж я нарешті перетворюся?, — насмішкувато запитала дівчина. 
Ругару та Меріголд замовкли і переглянулись, що тільки сприяло Галиній підозрі, що її чекає більше неприємних сюрпризів. 
— Шпундри вдалися на диво смачними!, — вигукнула Меріголд, урочисто поставивши макітру з шпундрами на стіл. 
— Я вчора перетворилася?— здогадалася Галя, — запитально поглянувши на Меріголд. 
— Так, — відповіла та, накладаючи соковиті шматки буряка з свининою їй на тарілку. 
— На кого?
Меріголд облишила страву і підійшла до великого екрану на протилежній стіні. Взявши зі столу пульт, вона натиснула на кнопку. Екран заблимав і на ньому зʼявилося завмерле зображення здоровенної вовчиці зі срібним хутром і великими білосніжними крилами. Шокована Галя підійшла ближче до екрану. 
— Це я?, — її голос затремтів, — їх ж не існує, — з подивом додала вона. 
— Існують, але це дуже рідкісний вид, який майже вимер. Предок Ругару був крилатим Вовкулакою, — відповіла Меріголд і виключила екран. 
— Що зі мною тепер буде?, — у розпачі спитала дівчина, відчувши, що її апетити тільки загострився від такого шаленого перебігу подій останніх двадцяти чотирьох годин. 
— Вирішуватимемо проблеми по мірі їх надходження і крок за кроком. А зараз будемо вечеряти, бо чи я даремно пів дня на кухні товклася?, — насмішкувато сказала Меріголд, вперши руки в боки. 
 Галя почувалася значно краще після ситної вечері. У її голові почали роїтися різні думки. Вона вже не ображалася на Вовкулаку, зрозумівши, що він був не зобовʼязаний її рятувати. Найдужче їй хотілося розпитати про того незнайомця, Лорда Часу. Дівчина здогадалася, що Ругару не облишив своїх спроб потрапити у минуле. « Як і у кожної порядної легенди, у мене мають бути власні таємниці», — думала вона, потайки кусаючи себе за язика. Їй дуже хотілося довіряти Меріголд, бо Галі подобалася її впевненість у власних силах, гострий розум, рішучість. «На відміну від Сари, — роздумувала Галя, — якій потрібне погодження кожного рішення  з впливовими силами, Меріголд приймає самостійні рішення. Вона незалежна від думки інших.». При згадці про Сару їй стало сумно. «Якось завжди так виходить, що Сара приймає помилкові рішення, а потім постійно намагається їх виправити», — зітхнула вона до своїх думок, вмочуючи хрумку рожеву полтавську панянку у чай з молоком. 
Ругару прибирав зі столу поки Меріголд щось писала у своєму журналі, час від часу, поглядаючи на Галю. 
Галя нишком спостерігала за поведінкою Меріголд та Вовкулаки. «Вони наче давно одружена пара, — думала вона, — цікаво, які між ними стосунки?» — дівчина голосно позіхнула. 
— Я, мабуть, покину вас. Дякую за смачну вечерю і порятунок, — вона виразно подивилася на Вовкулаку, що зосереджено витирав рушником посуд. Чоловік їй тепло посміхнувся. 
— Побачимося завтра вранці, — відповіла Меріголд, — в шухляді біля ліжка є новий смартфон. Ти можеш зателефонувати тим, хто чекає звісток від тебе. Та подумай про те, що кожна легенда має свої таємниці».
Галя, підіймаючись сходами на другий поверх, прошепотіла сама до себе  «точно усі чари знає». 
— Соломієчко, — на очі дівчині навернулися сльози, коли вона побачила веснянкувате обличчя Соломії на екрані свого телефону. 
— Нарешті! Нічого собі у тебе й апартаменти! — вигукнула Соломія, роздивляючись інтерʼєр просторої спальні, поки та крутила камерою телефону у різні боки, намагаючись охопити увесь простір кімнати. 
—Меріголд мене знайшла, вірніше я її знайшла, тобто ми знайшлися, — заплуталась дівчина, вирішивши промовчати про свій вовкулацький досвід. 
Вона, зручно вмостившись на ліжку і підпершись подушками, з захопленням почала розповідати про свої останні пригоди, памʼятаючи, що кожна порядна легенда повинна мати свої таємниці.