Anael Crow - Намі-но хіме. Книга 3, Anael Crow

          ...Государиня несподівано сіпнулася уві сні і затихла. Пані Хоноорюмі схвильовано перебралася від ніг до узголів’я і уважно вдивилася в бліде обличчя своєї пані. До рота Намі-но хіме прилила кров, а кінчики пальців побіліли.

Добрий знак.

          Значить, її затія не безнадійна, і дівчинка скоро опритомніє. А прийшовши до тями, побачить біля себе того, за ким зітхала. Мабуть, треба підказати йому принести з собою якийсь подарунок для государині. Щоб ця річ нагадувала про нього, коли він піде. І якщо між ними все залагодиться, Її Величність знову стане весела і приділятиме йому увагу. Адже війна закінчилася, і тепер у неї менше турбот та приводів для занепокоєння. Їхні зустрічі поновляться, а пан Сога, який про все знає, не заважатиме, дбаючи про здоров’я і душевну рівновагу молодої дружини. Непогано буде, якщо все вийде саме так.

          Чи мало таких випадків, коли подружжя проживає разом багато років, а проводячи час удвох, відчуває незручність один перед одним? Їхні душі не тягнуться одна до одної, хоч руки роблять одну справу. Пан Сога – державний муж. І з огляду на те, які напружені стосунки складаються між ним і государинею, навряд чи стане її переслідувати і ревнувати. Вони цілком можуть зійтися для народження спадкоємця, а в інший час мати скільки завгодно душевних уподобань поза шлюбом.

          Сховавши в рукав замазану пудрою хустинку, пані Хоноорюмі витягла звідти іншу, чисту. У куточках очей государині стали збиратися сльози, і вона акуратно їх промокнула, коли за її спиною почувся м’який шелест шовку.

          – Ви передали панові начальнику нічної варти моє прохання? – озирнувшись через плече, запитала пані розпорядниця палацу государині.

          – Молодший пан Танака мертвий, – надійшла негайна відповідь.

          Рука з хустинкою завмерла.

          – Мертвий? Ви хочете сказати, що його вбили?

          – Пан Оонісі оглянув тіло і не виявив жодних ознак насильницької смерті, – голос Нани був безпристрасним. – Пан Танака-но Мікото заснув у бочці для купання і втопився. Кажуть, це сталося випадково.

          – Чи може таке бути? – вражено зашепотіла пані Хоноорюмі.

          – Чому ні? Гаряча вода розніжила тіло, і його почало хилити в сон.

          Серце пані розпорядниці обірвалося.

          – Ніяк не можу повірити. Так просто взяв і втопився!

          Пані Нана із сумнівом схилила голову на бік.

          – А я все гадаю, як то буде дізнатися про це государині, коли вона прокинеться? – промовила вона.

[1]Го – японська міра площі. Дорівнює 33,058 дм. кв.