Наталія Глушко - Небесний Легіон, Наталія Глушко

Навколо Лоріна його рохедріми невтомно громили ворогів, проріджуючи їх ряди все сильніше. Високо в небі Вердіана, здійснивши різкий маневр, виривалася з-під атаки віверн і розвернулася, звільняючи простір для Естелара, який випустив смертоносний струмінь вогню.

Тим часом гноми під командуванням Кроліна вели жорстокий ближній бій. Важкі сокири і молоти гномів трощили ворогів, їхня тактика була бездоганною. Вони утворили міцний живий щит, не пропускаючи ворога далі, а лучники під проводом Літорна сипали стріли на голови хелдорців.

Кассія, хоч і була поранена, не відступала. Вона допомагала лучникам, передаючи нові сагайдаки зі стрілами, поки поряд із нею Нірі не давала їй остаточно звалитися від виснаження.

Зелія, Верестан і Кайрон виступали проти Селріка та його учнів, які знову вступили в бій. Маги Хелдору створювали темні блискавки, які вибухали серед військових Ларії, але маги Ельджріджу відповідали своїми закляттями, відбиваючи атаки  потужними магічними щитами.

— Тримайте стрій! Вони слабшають!—кричав Кайрон, направляючи черговий повітряний кулак  в одного з темних магів.

Поступово військо Хелдору почало безладний відступ без наказів і координації. Орки, бачачи, що дракони буквально випалюють їх ряди також кинулися утікати.

—Вердіано, ти мені потрібна!—звернувся вершник до дракона.

—Мчу! —почулося у відповідь і вже за мить дракон приземився.

Лорін знову піднявся на спину Вердіани, його обличчя було забризкане кров'ю ворогів, обладунки злегка пом’ялися, а сам він був вкритий незліченною кількість порізів.

— Пора добити їх.

Змахнувши мечем, він подав сигнал для фінального удару. Рохедрими злетіли вгору.

Поле битви вкривалось клубами диму, що здіймалися над попелищем.Хриплі крики поранених заглушав гуркіт відступаючих загарбників. Армія Хелдору була розбита вщент.

Орки, що ще лишалися живими, покидали своїх полеглих і бігли на схід, у розпачі рятуючи свої нікчемні життя. Вони більше не могли протистояти ані ларійцям, ані драконам, ані рохедрімам.

Вершники здійнялися в небо, оглядаючи хаос, що залишився після битви. Дерек на Ноктарісі, Ріанель на Естеларі, Лорін на Вердіані облітали поле бою, стежачи, щоб жоден ворог не ховався в засідці.

На землі Кролін із загоном гномів прочісував околиці, беручи хелдорців, що вижили у полон. Вони  кидали зброю, ставали на коліна і здавалися, бо знали, що шансів вижити в бою вже не мало.

— Диви, які сміливі були, а тепер тремтять, як діти! — глузливо буркнув Гундрік, з огидою споглядаючи полонених .

Лорін зробив знак рукою, і рохедріми  піднялися вище, прямуючи на схід, до окупованих земель.

Облетівши перші зруйновані міста, вершники помітили, що чорні знамена Хелдору були поспіхом зірвані або спалені. Ті хелдорці, якими вдалося вижити, утікали, не оглядаючись, залишаючи свої укріплення та табори.

— Їхня сила була в чисельності та жорстокості. Але тепер, коли вони знають, що ми можемо їм протистояти, вони не наважуються воювати далі! — голосно промовила Ріанель.

— Нехай передадуть своїм володарям, що Ларія не схилиться!— додав Дерек, стискаючи руків'я меча.

На заході небо вже набуло м'яких відтінків вечірньої зорі. Поле битви залишилось позаду, а попереду була відвойована земля.