Наталія Глушко - Небесний Легіон, Наталія Глушко

— Готова до нашого коронного трюку, дівчинко?— з усмішкою кинув він.

Вердіана заревіла у відповідь, і в наступному мить її хвіст різко змахнув угору. Лорін злетів, здійснив переворот у повітрі й опинився прямо на кінчику хвоста дракониці.

Вороги на землі намагалися розбігтися, але було пізно.

Лорін змахнув мечем, використовуючи його як провідник для енергії , щоб сформувати  величезне магічне лезо, яке розсікло передні ряди орків.

— Ніби забули, з ким воюєте!— гаркнув він, вирізуючи новий прохід у вороже військо.

На полі бою з'явився велетенський орк, удвічі більший за решту. Він голосно заричав:

— Спускайся, боягузе! Чи ти так і будеш ховатися  за своїм драконом!

Лорін лише посміхнувся.

— Як скажеш.

Він зістрибнув з дракона, але в цей момент в голові почув голос Вердіани:

—Лоріне, ти впевнений? Давай я просто його з’їм.

—Вердіано, дай мені проявити себе, просто будь на сторожі.

Вердіана невдоволено заричала, але не посміла ослухатися свого вершника.

Приземлившись просто перед орком, він відразу ж ухилився від нищівного удару сокири, яка увігналася в  землю. У відповідь Лорін зробив швидкий випад уперед, провівши Ельтаріоном по боці орка. Орк спробував завдати удару у відповідь, але Лорін зробив черговий пірует і одним потужним ударом зніс голову орка. Та покотилася наче гарбуз, а велетенське тіло ще кілька секунд постояло, а потім важко впало на землю, забруднюючи її чорною кров’ю.

Витерши клинок об землю від огидної субстанції, що текла у венах тварюки Лорін підняв голову і побачив, як кілька хелдорців оточили генерала Ардуса. Здавалося, що шансу на виживання у нього не залишилося. Лорін голосно свиснув і підняв угору руку з мечем.

—Агов, потвори болотні, я тут! Один з солдатів повернув голову, відреагувавши на слова Лоріна.

Скориставшись моментом Ардус підняв меча і зніс голову одному з нападників. Іншого він повалив на землю сильним ударом ногою в груди. Той впав як лантух з лайном. Ще один з гучним криком кинувся на генерала, але в ту ж мить впав на коліна і з його рота витекла тонка цівка крові.

Ардус побачив як Лорін скорчив мармизу.

—Хм, а непогано вийшло. Таке точне влучання. Лорін як завжди молодець.

—Лоріне, ззаду!—почувся голос генерала. Принц блискавично зреагував, зроби пірует і поки нападник зрозумів, що відбулося, його голова вже котилася по землі.

—Лорін знову молодець…­— сказав ельф сам собі.

—Ардусе, далі ви самі!—крикнув Лорін.

Ардус кивнув. Вердіна віддалилася від вершника. Раптом до не ї наблизилося дві віверни. Одна з них випустила потік полум’я, але Вердіана ухилилася дихнувши у відповідь, перетворивши тварюку на шматок стейка. Інша намагалася впитися іклами в шию дракониці, але Вердіана крутнулася, нанісши потужний удар хвостом. Від удару віверна втратила координацію і не встигла опам’ятатися, як смарагдова дракониця розірвала їй горло своїм гострими як леза іклами.

Лорін підняв очі вгору, спостерігаючи за тим, як його дракон впорався з нападниками.

—Молодець, дівчинко, — подумки прошепотів він.

У відповідь в його голові пролунало:—Стараюся відповідати своєму вершнику.

Лорін посміхнувся. Але цю зворушливу мить перервали кілька орків, які вирішили, що один ельф на полі бою—це легка здобич. Вони, як дикі ведмеді кинулися на Лоріна. Принц підняв вгору Ельтаріон, намалював ним «вісімку» і процідив крізь зуби : —Ну виродки, підходьте, зараз ми з вами розважимося.

Поки орки з диким ревом бігли у напрямку Лоріна, він знову використав меч як провідник енергії, створивши потужне магічне лезо, яке вмить зробило з трьох орків —шістьох, правда неповноцінних.

—Філігранно,—знову похвалив себе Лорін. Незадовго над ним з’явилася величезна тінь і Вердіана важко приземлилася перед вершником.

—Ти в порядку?—запитала Вердіана.

—Як завжди, моя маленька.—відповів Лорін.

—Піднімайся у небо, я тут розберусь і покличу тебе.

Дракониці двічі повторювати не потрібно було. Вона кивнула головою і здійнялася в повітря.

—Рохедріми! Добивайте їх! Перемога за нами! —скомандував принц.

Крилаті воїни рвонули вперед, пробиваючи останню лінію Хелдору.

Гул битви не вщухав, але в рядах Хелдору з'явилося щось, чого раніше не було— хаос і сум'яття. Рохедріми увірвалися  в самий центр армії, знищуючи  лави ворогів, тоді як дракони продовжували нищити загарбників із неба.

Орки, які ще не втекли, завзято оборонялися . Вони лютували, знаючи, що відступ для них означає смерть. Один з них, озброєний дворучною булавою, кинувся прямо на Лоріна.

— О, ще один сміливець!—кинув він, швидким рухом ухилившись і прослизнувши під ударом, перш ніж встромити меч  просто в груди орка.

Блискуче  лезо пройшло наскрізь і світло меча розповзлося тілом варвара, спалюючи його середину.