Наталія Глушко - Небесний Легіон, Наталія Глушко

— Селріку, тобі не встояти!—крикнула Зелія, спрямовуючи на нього потік чистої енергії.

Селрік намагався відбити атаку, але сила Архімайстреси перевищувала його. Його учні почали тікати, а він сам відступав під натиском.

— Це ще не кінець!—прошипів він, створюючи навколо себе чорний туман і зникаючи в ньому.

Темні маги були ліквідовані, і їхнє закляття почало слабшати. Маги Ларії отримали невелику перевагу.

Здавалося, що військо Хелдору не має кінця. Скільки б їх не рубали, скільки б  не палили дракони, скільки б не косили лучники—на місце одного  завжди приходили двоє  нових. Ларія відважно боролася, але сили виснажувалися.

Літорн дав знак своїм лучникам.

— Готуйтесь до залпу!

— Залп!

Зі свистом тисячі стріл полетіли в небо, створивши чорну хмару, яка через мить обрушилася на передові ряди Хелдору. Воїни ворога падали, пронизані, але цього було замало. Позаду з’являлися нові загони, наступ не зупинявся.

Тим часом Лорін, який досі не вступав у битву, розвернув Вердіану. Його дракон розкинув величезні крила, відкидаючи тінь на землю.

— Прийшов час діяти!—прошепотів Лорін, стиснувши рукоять Ельтаріона.

Дракон зробив потужний ривок уперед, і Лорін, перехоплюючи ініціативу, розмахнув мечем. Лезо засвітилося сріблястим сяйвом, і перша ж віверна, що намагалася напасти, розлетілася на дві частини.

Тепер і крилаті воїни, які чекали сигналу, здійнялися у повітря. І тоді небо здригнулося. Згори почувся переривчастий шелест крил. Сонце на мить закрили силуети, що летіли високо над полем бою. Всі погляди піднялися.

З небес, наче самі боги війни, спускалися Лорін верхи на Вердіані та його крилате військо рохедрімів. Він тримав у руках Ельтаріон, що палав срібним сяйвом, розсікаючи темряву, яку приніс із собою Хелдор. Його плащ розвівався у повітрі.

За ним, розправивши свої потужні крила, летіли крилаті воїни—загін, що знову прокинувся після століть сну. Вони несли списи, луки та мечі, а їх стрій був ідеально рівним.

Хелдорці, які ще мить тому наступали, завмерли. Вони бачили легенду, яка ожила. Воїни почали тремтіти, деякі навіть почали утікати.

Небо здригалося від пронизливих криків драконів. Вітер ніс запах крові, попелу та заліза.

Лорін здійняв меч угору, і його сяйво стало ще яскравішим.

— Настав наш час!—його голос лунав над полем бою, як дзвін.

Вердіана розкинула крила, зробила стрімке піке вниз і, розправивши пазурі, врізалася в ряди хелдорських вояків, розкидаючи їх, наче мишенят.

— В атаку!—крикнув Лорін.

Крилаті спускалися з неба, мов блискавки, врізаючись у ворога. Вони рухалися з такою швидкістю, що були невловимими, удари—смертельними. Хелдорці не встигали реагувати. Рохедріми проносилися над над  землею, розсікаючи ворогів списами, мечами, а деякі навіть підіймали супротивників у повітря, а потім кидали вниз із висоти.

Страх захопив ряди Хелдору. Вони чекали звичайної битви, але натомість зіткнулися з міфами, які стали реальністю.

Оки ревіли, трощили, розкидали піхотинців Ларії, але раптом рохедрими спустилися на них.

Темне небо заповнили крилаті воїни, їхні списи пробивали важкі панцирі орків, а мечі рухалися в смертоносному танці. Декілька орків пробували стрибати, хапати рохедримів за ноги й стягувати їх додолу, але ті легко ухилялися, а потім одним точним ударом обривали життя монстрів.

Ворог кинув важку кінноту, і тепер Лорін сам зірвався з місця, ведучи крилатий легіон у наступ.

Ельтаріон палав у його руках, коли він розрубував ворогів. Його рухи були точними й швидкими— один удар, другий, третій, і варвари падали один за одним.

— Лоріне, ліворуч!— крикнув Дерек, і ельф ухилився в останню мить від удару варварського меча.

Перед ним стояв здоровезний командир Хелдору в чорних обладунках, його алебарда  виблискувала у світлі згасаючого дня.

— Це ти, ельфе, той, кого так боїться мій імператор?

— А ти той дурень, який думав, що зло завжди перемагає?

Вони зійшлися в смертельному танці. Варвар бив важко, його удари розсікали повітря, але Лорін рухався швидко, немов вітер. Він ухилявся, вичікуючи момент, і коли противник розкрився—зробив випад.

Меч встромився в груди ворога, і той похитнувся, вирячивши очі.

Вердіана трималася поряд випалюючи ряди ворогів, б’ючи їх своїм потужним хвостом. Багато хто з хелдорського війська загинув у величезній пащі дракониці.

—Вердіано! —крикнув Лорін.

Дракониця швидко наблизилася до нього, ельф, вхопившись на ходу за повіддя, швидким і неймовірно граційним рухом застрибнув у сідло.  Вердіана зробила кілька важких стрибків і вже за мить вони обоє піднялися у небо.

Лорін підняв вгору Ельтаріон, лезо знову засяяло яскравим світлом.

—Рохедріми!  Перетворіть цю нечисть на добриво!

Рохедріми новою хвилею кинулися в гущу битви.

Лорін піднявся на ноги на спині  Вердіани, нахилився вперед, наче на гребені велетенської хвилі. Її крила розтинали повітря, а сам він, балансуючи, рухався вперед по її хребту, ніби йшов по натягнутій линві.