Наталія Глушко - Небесний Легіон, Наталія Глушко

Земля навколо гуділа від ударів, брязкоту зброї й криків поранених. Ріанель швидко приєдналася до загону ларійських воїнів, відбиваючи удари противників. Її рухався з невимовною швидкістю, розсікаючи ворожі ряди.

Раптом, відбивши черговий удар, вона помітила поруч невисоку кремезну постать. Гном у важких обладунках із двома сокирами в руках крутився, мов буря, зносячи ворогів одним за одним.

— Оце так пригода!— вигукнула Ріанель, ухиляючись від чергового удару ворога.

Гном озирнувся й усміхнувся.

— Гундрік завжди вправний! Особливо коли мова йде  про сокири й хорошу бійку!

Ріанель ледь не захлинулася здивуванням:

— Гундріку?! Ти тут?!

— Атож,  як тільки дізнався, що війна почалася, вирішив стати до лав збройних сил Ларії! Ну і, здається, не помилився, бо битва—що треба!

Гундрік одним потужним ударом збив з ніг противника й розсік його обладунки, після чого відскочив убік, рятуючись від списа.

— Дуже вчасно!— Ріанель усміхнулася й разом із гномом стала спина до спини, відбиваючи наступаючих хелдорців.

Король Мірін, одягнений у важкі бойові обладунки з гербом Грінмоланду на грудях, з мечем у руці розрубував ворогів, прокладаючи шлях уперед. Він не ховався за спинами своїх воїнів, а стояв у перших рядах, надихаючи армію своїм прикладом. Його обладунок вже  був пошкоджений у кількох місцях, однак це його не зупиняло.

Поруч із ним бився Арон— один із командирів рохедрімів. Його рухи були швидкими й смертоносними, а меч — безжальним. Він одночасно відбивав удари одразу кількох ворогів, а його очі блищали бойовим азартом.

— Тримай лівий фланг!—крикнув Арон, відбиваючи атаку списом.

— Якщо ти закінчив командувати, то можеш глянути направо!—відповів Мірін, розвертаючись і перерізаючи горло хелдорському солдату, що хотів ударити Арона в спину.

— Гаразд, тепер я твій боржник!—Арон розсміявся і відразу ж встромив меч у чергового ворога.

Неподалік, наче буря, крутився Елмег. Його бойовий молот з гуркотом розбивав ворожі щити й шоломи. Навіть найміцніші обладунки не витримували його ударів. Він пробивав собі шлях крізь загін хелдорських воїнів, змушуючи їх відступати.

— Це все, що ви можете?!—заревів він, розмахуючи своєю зброєю.

— Я думав, що армія Хелдору сильніша! А ви просто збіговисько ідіотів!

Один із хелдорців спробував напасти на нього ззаду, але Арон вчасно помітив це й метнув кинджал, який точно впився нападнику в горло.

— Ще один борг?—підморгнув Арон.

— Та ти мені вже винен стільки, що до кінця життя не розплатишся!—засміявся Мірін, підбадьорюючи воїнів, що билися поруч із ним.

Мірін, незважаючи на свій королівський титул, воював на рівні з усіма. Його меч розрізав ворогів із холодною точністю.

— За Ларію!—вигукнув він, відбиваючи черговий удар і встромляючи меч у живіт хелдорця.

Елмег поруч сокирою розрубав щит одного з супротивників, а потім зацідив його по голові так, що той упав бездиханним. Та ворогів було надто багато. Вони навалювалися хвилями, немов нескінченний потік. І хоча кожен із них падав під ударами ларійців і союзників, на його місці приходило ще двоє.

Тим часом у небі битва також загострювалася. Віверни, керовані темними магами, кидалися на драконів, намагаючись вбити їх.

— У нас проблеми!—крикнув Дерек, ухиляючись від кігтів величезної віверни. Ноктаріс заревів, зробивши різкий розворот, ухиляючись від удару, а потім видихнув струмінь синього  полум'я і в моменті спалив істоту.

— Цільтеся в крила!— крикнув Лорін, який усе ще не вступав у бій, спостерігаючи за ситуацією.

Та раптом ситуація стала критичною. На обрії з'явився новий загін хелдорців.

На землі Гундрік, який зовсім  нещодавно приєднався до війська, бився не гірше за ветеранів. Його масивний бойовий молот трощив усіх, хто насмілювався наблизитися. Ріанель відбивалася двома мечами, рухаючись стрімко й невловимо, мов блискавка.

Але їм потрібно було підкріплення. Якщо вони не розіб’ють це нове угруповання ворога зараз—битва буде програна.

Поле бою здригнулося, коли з’явився Селрік , головний імперський маг. Його чорний плащ майорів у повітрі, а очі палали червоним вогнем. За ним стояли його учні – молоді, але могутні чаклуни.

— Знищити їх!— крикнув Селрік, здіймаючи руки до неба.

Темні блискавки прорізали повітря, влучаючи в лави ларійських воїнів. Земля під ногами здригнулася, з нею почали пробиватися чорні шипи, пронизуючи всіх, хто не встиг ухилитися. Хаос розливався по полі бою, хелдорські маги підпалювали ворожі катапульти й випускали вогняні хвилі на бійців Ларії.

Зелія, Верестан і Кайрон також вступили в магічний поєдинок.

Зелія підняла посох, і небо над полем бою спалахнуло білим сяйвом. Її магія була чистою, мов сонячне світло, і вона відбивала атаки темних чаклунів, розсіюючи їх, ніби туман. Верестан, досвідчений стихійний маг, здійняв руки, і вітер перетворився на справжній шторм, збиваючи темних магів із ніг.

—Повертайтеся на болота, з яких ви вилізли!— вигукнув він, направляючи блискавки у ворога.

Кайрон, викинув уперед руки, і з землі перед військом Ларії здійнялися кам'яні стіни, щоб захистити  воїнів від вогняних хвиль Селріка. Потім він створив десятки магічних пострілів, повітряних кулаків, магічних лез, які збивали з ніг, розрізали на шматки і палили вороже військо.