Бертріс Смолл - Любов дика та прекрасна

— Тринадцять і шістнадцять, — пролунало у відповідь.

— Чудовий вік, — почулося у відповідь, а наступні слова пролунали нещадними ударами молота: — Я надам твоїй родині велику честь, Елі Кіра. Я прийму цих двох чудових юнаків до війська яничарів.

— Ні! — зарепетувала Маріам Кіра.

Голос банкіра був упевненим, але серце в нього шалено калатало:

— Ви не можете цього зробити, Алі Зіє. Я сплачую подушний податок. Мої сини звільнені від військової служби.

— Я надаю вам величезну честь, Елі Кіра. Твої сини вступають до елітної військової частини, що підкоряється наказам самого султана. Ви не можете відмовитися від такої щедрої пропозиції, це образить мого господаря. І… Я надам вашій вірній родині ще більшу честь. — Його очі обернулися туди, де стояла молода Дебра. — Я приймаю вашу старшу дочку до гарему мого господаря. Я ще ніколи не бачив таких красивих очей. Цей фіалковий колір просто неповторний. Я впевнений, що, навчившись дечого, вона зуміє його зачарувати.

— Ні! — Тепер Елі Кіра закричав. — Ця дівчина заручена! Вона за два дні виходить заміж!

— Ви помиляєтеся, друже мій, — посміхнувся ага. — За три ночі я представлю її султанові, і він візьме її до свого ліжка як свою нову іграшку. Можливо, вона його зачарує. Якщо ні, то проживе все своє життя в Палаці забутих жінок.

Маріам Кіра кинулася до ніг аги.

— Що ви шукаєте? — благально допитувалася вона. — Я допоможу вам усім, чим зможу. Але, молю вас, не забирайте моїх дітей!

— Маріам! — Елі силоміць підняв свою дружину з колін.

— Елі! Елі! — Вона повернула до нього перелякане, залите сльозами відчаю обличчя. — Що ти наробив? Що там таке важливе, що ти готовий принести в жертву Давида й Лева? Що настільки важливе, що ти згоден приректи Дебру на життя, сповнене самотності та ганьби? Якщо ти хоч щось знаєш, скажи йому! Скажи йому, я прошу тебе іменем Ягве!

Елі Кіра з відчаєм подивився на свою бабусю. Зараз роки навчання бурхливо суперечили його батьківським почуттям. Він просто не знав, що робити.

Естер Кіра зітхнула.

— Повиходьте з кімнати всі, крім Алі Зії, Гамміда та мого онука, якому варто пояснити, до чого весь цей гармидер. Якщо хоч пальцем торкнетеся котрогось із моїх правнуків, нічого не дізнаєтеся!

— Забирай своїх людей і чекай у дворі. Не торкатися нікого й нічого, — наказав ага.

Поступово кімната спорожніла, у ній залишилися тільки старенька, Елі Кіра та два євнухи.

— Сідайте! Сідайте! — наказала Естер Кіра. — Це довга заплутана історія. — Вона зручно вмостилася. Усі очікувально дивилися на неї. — Чи знає хтось із вас, коли я народилася? — запитала вона й хрипко реготнула. — Я народилася першого квітня 1490 року за християнським літочисленням. Мені сто дев’ять років! Що ж, про те, про що я збираюся вам розповісти, мій бідолашний спантеличений онук не знає нічогісінько. Оскільки, однак, мої, — вона наголосила на цьому слові, — дії завдали йому клопоту, думаю, варто йому це почути.

Обличчя Елі Кіра залишалося незворушним. Не було нічого такого, чого б він не знав про свої родинні справи, але розумів, що робить його бабуся. Знявши з нього провину, вона намагалася врятувати сім’ю. Це був найкращий приклад першого уроку, якого вона його навчила, — виживати за будь-яку ціну. Він відчув раптовий спалах ніжності й пошани до цієї пані, яка забезпечила добробут усієї його родини. Йому схотілося обійняти її, притиснути до себе. Натомість він непорушно сидів, дивлячись на неї з байдужим очікуванням.

«Чудово, — подумала Естер Кіра, — він зрозумів мій задум». І вона провадила:

— Твої підозри слушні, Алі Зіє. Я допомогла жінці, яку ви називаєте Інчилі, повернутися до свого племені. Ти зробив би так само, якби лише знав, хто вона.

— Вона дворянка з Європи, — пролунав голос Гамміда.

— Вона спадкоємиця Чири Гафіз, — почулося у відповідь.

— Та як це можливо, стара?! — допитувався Алі Зія. — У Чири Гафіз лишився тільки син, султан Сулейман, і дочка, що вийшла заміж за Ібрагіма-пашу. Що ж до її високородних онуків, то принци Мустафа й Баязет були вбиті. Принц Джангаґір помер, принц Селім став султаном Селімом II, а принцеса Мірма вийшла заміж за Рустема-пашу. Діти Ібрагіма-паші та принцеси Нілуфер не покидали цих земель. Старече безумство нарешті підточило ваш розум, Естер Кіра.

— Ти втричі молодший за мене, Алі Зіє, і все ж розум у мене ясніший, ніж у тебе, — швидко відповіла та. — Я багато років була близькою подругою Чири Гафіз, і вона довіряла мені, як самій собі. Я знала все про неї й про її родину. У неї був брат, граф Ґленкірка. Інчилі походить із його роду, як і її перший чоловік — також граф Ґленкірка. Її старший син — теперішній граф. Саме завдяки заступництву Чири Гафіз родина Кіра вже багато років допомагає родині Леслі з Ґленкірка порядкувати їхні величезні статки.

Навряд чи Інчилі що-небудь знає про Чиру Гафіз, але я мало не зомліла, коли вперше побачила її. Вона мов дві краплі води схожа на мою давню подругу, так само як Латіфа-султан подібна до своєї пращурки Фірузі Кадін. Побачивши їх поряд, я повернулася на вісімдесят п’ять років у минуле, на мить мені здалося, що я померла й мої подруги прийшли привітати мене.

Вона помовчала якусь мить, насолоджуючись тим, яке враження ця розповідь справляє на її слухачів. В очах свого онука вона помітила захоплений блиск. Двоє євнухів сиділи, мов зачаровані, і вона подумки всміхнулася. Євнухи — такі діти. Жінка провадила:

— Коли я ближче познайомилася з пані Інчилі й трохи розговорила її, я вже точно знала, хто вона така. З допомогою Латіфи-султан я намагалася допомогти їй прийняти все це як своє нове життя. Але ти сам знаєш, Гамміде, якою вона була неспокійною. А потім приїхав її другий чоловік зі слугою, щоб урятувати її. Я відрекомендувала їх усій родині як нашого родича Джона Кіра та його слугу. Я таємно пояснювала їм усякі дрібниці з єврейського життя, тож, доки вони були тут, ніхто не запідозрив, хто вони насправді такі й навіщо приїхали.

У мене не було жодного вибору, я мала допомогти йому. Він улюблений кузен короля Шотландії, спадкоємця старої королеви Англії. Король Шотландії дуже любить свого кузена й неодмінно поскаржився б королеві Англії, що написала б до своєї подруги, матері султана Сафіє, котра поговорила б зі своїм сином, султаном.

З усього цього вийшла б бучна прилюдна гризота. Найкращий друг і візир султана тримає проти її волі в плотському рабстві кузину короля Шотландії? Ви ж