Колектив авторів - Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України

працівників установ і організацій, що фінансуються з бю­джету (ст. 98 КЗпПУ);

г) інші, що передбачені в главі VII КЗпПУ «Оплата праці» (статті 100—109, 111—114).

Підприємства УВП розраховують тарифні ставки, посадові оклади для ди­ференціації оплати праці залежно від професії і кваліфікації засуджених, склад­ності і умов виконуваних ними робіт. При цьому праця засуджених оплачу­ється відрядно, погодинно або за іншими системами оплати праці. Основною системою оплати праці є відрядна, яка застосовується на всіх роботах, що під­даються нормуванню й точному обліку.

4. У частині 2 статті, що коментується, йдеться про умови та суми відраху­вань, що зараховуються на особовий рахунок засуджених до позбавлення волі у разі виконання ними норм виробітку або встановлених завдань і не допуска­ють порушень режиму, незалежно від усіх, передбачених ст. 121 цього Кодексу, відрахувань.

Норма виробітку — кількість одиниць продукції чи операцій, які має ви­конати працівник (або бригада) за одиницю часу (годину, робочу зміну, місяць) в певних організаційно-технічних умовах.

Завдання — наперед визначений обсяг дорученої кому-небудь роботи.

Про порушення режиму див. коментар до статей 132—133 КВК України.

Для застосування положень ч. 2 цієї статті КВК до засуджених одночасно має бути виконано дві умови, а саме: і виконання норми виробітку (або вста­новленого завдання) і відсутність на момент зарахування на особовий рахунок цієї особи порушень установленого порядку відбування покарання.

5. За невиплату заробітної плати та інше грубе порушення законодавства про працю передбачена юридична відповідальність винних осіб, включаючи адміністративну (ст. 41 КУпАП) та кримінальну (статті 172,173,175 та ін. КК).

Стаття 121. Відрахування із заробітку або іншого доходу засу­джених до позбавлення волі

1. Особи, які відбувають покарання у виправних колоніях, із нараховано­го їм заробітку, пенсій та іншого доходу відшкодовують вартість харчування, одягу, взуття, білизни, комунально-побутових та інших наданих послуг, крім вартості спецодягу і спецхарчування.

2. Відшкодування засудженими витрат на їхнє утримання провадиться після відрахування прибуткового податку і аліментів. Відрахування за вико­навчими листами та іншими виконавчими документами провадяться у поряд­ку, встановленому законом.

3. Із засуджених, які злісно ухиляються від роботи, вартість харчування, одягу, взуття, білизни, комунально-побутових та інших наданих послуг утри­мується з коштів, які є на їхніх особових рахунках. У разі відсутності в засу­дженого коштів на особовому рахунку виправна колонія має право пред’явити йому позов через суд.

1. Заробітна плата — це незалежна від назви і методу обчислення будь-яка винагорода та заробіток, що можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, які роботодавець повинен сплати­ти в силу письмового чи усного договору про найом працівникові за виконану працю.

Пенсія — це форма соціального забезпечення, яка встановлюється для не­працездатних, а за настання передбачених законом умов і для інших громадян гарантує їм право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання.

Дохід — гроші або матеріальні цінності, одержувані державою, юридичною та фізичною особою внаслідок якої-небудь діяльності (виробничої, комерцій­ної, посередницької тощо).

За змістом Закону до інших доходів належить будь-яка винагорода та за­робіток, які складають зміст заробітної плати або пенсії (дохід від реалізації авторського права, оренди тощо).

2. Відрахування з осіб, які відбувають покарання у виправних колоніях (див. коментар до ст. 18 КВК), здійснюються з усіх видів отримуваного дохо­ду (зарплати, пенсії тощо).

Разом з тим, відповідно до чинного трудового законодавства України вста­новлюються обмеження відрахувань та їх розміну із заробітної плати, крім стягнень аліментів на неповнолітніх дітей (статті 127—128 КЗпПУ).

3. Вартість — це виражена в грошах ціна чого-небудь; економічна катего­рія, властива товарному виробництву, яка становить втілену в товарі суспіль­но необхідну працю.

Враховуючи, що УВП на утримання засуджених (їх харчування, одяг, взут­тя, білизну, комунально-побутові та інші послуги) витрачає певні кошти, адмі­ністрація колонії вправі відшкодувати вартість таких затрат з кожної окремо взятої особи.

Відшкодувати — замінити що-небудь загублене, втрачене і т. ін. чимось ін­шим (відшкодувати збитки).

Із засуджених відшкодування витрат на їхнє утримання здійснюється на підставі вимог кримінально-виконавчого, податкового та цивільного законо­давства (ст. 22 ЦК).

Про порядок і умови матеріально-побутового та медико-санітарного забез­печення засуджених до позбавлення волі див. коментар до статей 115—116 КВК України.

Перелік інших послуг, що надаються засудженим до позбавлення волі, ви­значається нормативно-правовими актами ДКВС України, які видаються на підставі чинного законодавства та вимог міжнародного права.

4. Відшкодування витрат на своє утримання в УВП — це не тільки обов’я­зок засудженого, що випливає з його правового статусу (статті 7—9 КВК), а й конституційний обов’язок (ст. 67 Конституції України).

За невиконання цього обов’язку передбачена юридична відповідальність. Разом з тим, відповідно до ст. 163 КЗпПУ, на роботах зі шкідливими та небез­печними умовами праці, а також на роботах, пов’язаних із забрудненням або здійснюваних у несприятливих температурних умовах, засудженим мають ви­даватися безплатно, за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту. Крім цього у ст. 164 КЗпПУ передбачені компенсаційні виплати за невиданий спеціальний одяг і спеціаль­не взуття, які у вартість утримання і відрахувань із заробітку або іншого дохо­ду засуджених до позбавлення волі не входять.

5. Прибутковий податок — один з обов’язкових державних платежів, перед­бачених чинним законодавством і включених до податкової системи України, платниками яких виступають фізичні особи.

6. Аліменти (від лат. alimentum — годування, утримання) — утримання, яке в передбачених законом випадках зобов’язані надавати одні члени сім’ї ін­шим