Роберт Грін - 48 законів влади

усе, щоб затьмарити власну заслугу і підкреслити роль у своєму успіху щасливого випадку. Щоб люди почувалися вільніше, він тримався скромно, ніби нічого не змінилося. (Насправді, звичайно, у нього тепер було набагато більше влади). Він писав, що мудра політика «дала добрі наслідки, заспокоївши заздрісників, що є найбільшим секретом». Слідуйте за прикладом де Реца. Тонко підкреслюйте, як вам пощастило, щоб ваша радість здавалася доступнішою іншим, гамувала їхню заздрість. Але не вдавайте псевдоскромність, яку люди відразу впізнають. Це лише посилить їхню заздрість. Грати треба добре: ваша смиренність і відкритість до тих, кого ви обійшли, має здаватися щирою. Навіть натяк на нещирість зробить ваш новий статус більш гнітючим. Пам’ятайте: попри високий пост, вам не варто віддалятися від колишніх колег. Влада потребує широкого і солідного опертя, яке потрохи руйнуватиме заздрість.

Будь-яка політична влада породжує заздрість, і один із найкращих способів відвернути її, перш ніж вона вкорениться, — здаватися неамбітним. Коли Іван Грозний помер, Борис Годунов уважав, начебто він єдиний, хто може очолити Московію. Але, якби він одразу кинувся до трону, у заздрісних бояр виникли б підозри, і тому він кілька разів відмовлявся від корони. Годунов змушував людей наполягати, аби він сів на трон. Подібну стратегію з успіхом застосовував Джордж Вашингтон, спочатку відмовившись і далі бути головнокомандувачем американської армії, а потім — опираючись пропозиціям, стати президентом. В обох випадках його популярність неймовірно зросла. Люди не можуть заздрити владі, яку вони самі дали людині, яка того ніби й не хотіла.

Згідно з єлизаветинським державним діячем і письменником сером Френсісом Беконом, наймудріша політика можновладців — викликати до себе жаль, буцімто їхні обов’язки — це і тягар, і жертва. Хто поза­здрить людині, яка завдала собі на плечі такий тягар заради інтересів суспільства? Щоб вам менше заздрили, маскуйте свою владу як самопожертву, а не джерело свого щастя. Підкреслюйте свої турботи, і потенційна небезпека (заздрість) перетвориться на джерело моральної підтримки (жаль). Схожа хитрість — натякнути, що від вашої удачі виграє все оточення. Для цього доведеться труснути калиткою, як Кимон, багатий воєначальник у давніх Афінах, який роздавав людям гроші, щоб запобігти їхньому невдоволенню — адже він купував собі вплив в афінській політиці. Кимон заплатив чималі гроші, щоб відвернути їхню заздрість, і це вберегло його від остракізму і вигнання.

Художник Джозеф Меллорд Вільям Тернер удався до іншого способу позбутися заздрості своїх колег, вважаючи її основною перешкодою на шляху до успіху. Помітивши, що через його незрівнянну майстерність колориста інші художники уникають вивішувати на виставках свої картини поруч із його полотнами, він зрозумів, що їхній страх перетвориться на заздрість, а це ускладнить йому знаходження галерей, щоб виставляти свої твори. Тож при нагоді Тернер, як відомо, тимчасово приглушав колорит картин кіптявою, аби заспокоїти колег.

Щоб відвернути заздрість, Ґрасіан рекомендував сильним виявляти якусь слабкість, незначну нерозсудливість, безвинний гріх. Дайте якусь поживу заздрісникам, відвертаючи їхню увагу від ваших поважніших гріхів. Пам’ятайте: вирішальне значення має реальність. Може, доведеться міняти свою подобу, але зрештою ви матимете те, що вам треба — справжню владу. У деяких арабських країнах людина уникатиме заздрості, ідучи за Козімо де Медічі, — демонструючи багатство лише у своєму домі. Ви й собі переймайте цю мудру поведінку.

Стережіться деяких масок заздрості. Надмірна хвальба — майже напевно ознака того, що ті, хто хвалить, і самі заздрять. Вони або готують вас до падіння — їхню хвальбу ви все одно не виправдаєте, — або гострять леза у вас за спиною. Вам також заздрять ті, хто привселюдно надмірно вас критикує або ображає. Вважайте їхню поведінку прихованою заздрістю і не попляйте в пастку та не беріть їхню критику близько до серця. Вашим реваншем буде ігнорування їхньої ганебної присутності.

Не намагайтеся допомогти чи зробити послугу заздрісникам. Вони вважатимуть, що ви звернули на них увагу. Спроба Джо Ортона допомогти Голлівеллу знайти галерею для виставки його робіт лише посилила в нього почуття меншовартості і заздрості. Щойно заздрість виявляє себе, правильне рішення — тікати від заздрісників, і нехай вони смажаться у своєму пеклі.

Хіба хтось колись серйозно визнавав, що він заздрить? Щось таке в тому є, що всі вважають це почуття соромітнішим за злочин. І його не просто всі зрікаються, а пристойні люди не ймуть віри, коли таке інкримінують інтелігентній особі. А оскільки заздрість оселяється в серці, а не в мозку, то жодний інтелект не гарантуватиме вам захисту від неї.

Біллі Бад, Герман Мелвіл (1819—1891 рр.)

І наостанок: зважте на те, що деякі середовища сприятливіші для заздрощів, ніж інші. Вплив заздрості сильніший для колег і співробітників там, де є видимість рівності. Заздрість також деструктивна в демократичному середовищі, де засуджують відверті прояви влади. Будьте вкрай чутливі в цьому середовищі. Податківці в Швеції переслідували кінорежисера Інґмара Берґмана, бо він виділявся в країні, де натовп таке не схвалює. У такому разі заздрості майже не уникнути, і єдине, що можна вдіяти, — не переймайтися нею. Як сказав Торо: «Заздрість — це податок, який має платити будь-яка яскрава особа».

Образ: зарослий будяками садок. Ви можете не підживлювати їх, але вони розростаються, коли ви поливаєте садок. Ви й не помітите, як високі й потворні будяки все заглушать, не даючи нічому квітнути. Доки не пізно, поливайте лише там, де треба. Знищуйте будяки за­здрості, не даючи їм живитися.

Авторитетна думка: Принагідно покажіть свою безвинну ваду. Бо заздрісники вважають найбездоганніших людей грішними в тому, що ті не мають гріхів. Вони перетворюються на Аргуса, аби відстежити вади в досконалості — це їхня єдина розрада. Не давайте заздрості змоги бризкати отрутою.., аби заздалегідь обеззброїти її. Ось так ви махаєте червоним плащем перед Рогами Заздрості, щоб урятувати своє безсмертя (Бальтасар Ґрасіан).

Знайте, як перемогти заздрість і злочинний намір. Зневага, хоч і обережна, важить небагато, краще — великодушність. Не варто надто хвалити того, хто зле про вас говорить: найбільше відваги — у помсті, яку довершують заслуги й досягнення, що доводять до розпачу й мук заздрісників. Кожна удача — це ще один закрут на шиї зловмисника, а рай для того, кому заздрять, — це пекло для заздрого. Перетворення вашої доброї долі на отруту для ворога — найжорстокіше покарання для нього. Заздрісник помирає не раз, а стільки разів, скільки особа, якій він заздрить, чує похвалу. Вічність її слави — міра покарання для заздрісника: один стає безсмертним у своїй величі, інший — у своїй нікчемності. Сурма слави сповіщає безсмертя для одного і смерть для іншого, який удавиться своєю заздрістю.

Бальтасар Ґрасіан

Зворотний бік

Щодо заздрих слід бути обачним, бо вони верткі і знаходять незліченні способи підкопатися під вас. І буде тільки гірше, якщо намагатись обійти їх крадькома. Вони відчувають, що ви насторожі, й трактують це, як іще один знак вашої переваги. Тому слід діяти, перш ніж за­здрість укоріниться.

Проте якщо заздрість вже