Вікторія Хорошилова - Новий світ. Провидиця. Книга 2, Вікторія Хорошилова

Почекала поки гейзери припинять вибухати і в мене промалювався маршрут, гаркнула Ріку.

— Рухаємося дуже швидко і за нашою дамою, слід у слід.

Я зірвалася на біг і решта за мною. Лішкорт ледь встиг вискочити з гейзерного поля.

— Мені цього на все життя вистачить, що значить це тільки половина шляху?! — у нього око сіпнулося. — І я не хочу тут ночувати! Гаразд, мовчу. Кажеш, покупаємося, веди!

Алекс подумки сміявся, як і інші. Після гейзерів місцевість знову різко змінилася, тут був клаптик зелені і водоспад з дрібненьким озерцем. Дар показував, що озеро дуже холодне і найкраще з розбігу застрибнути й одразу плисти до берега. Але зате весь бруд і сморід із себе змиємо. Першою залетіла у воду. Алекс муркнув здивовано і побіг слідом у воду, а я вже виринула і пливла до берега.

 На березі обтрусилася на решту. Лішкорт зашипів не гірше за кішку.

 — Та зрозумів я, що з розбігу і відразу вилазити, щоб нічого не відморозити.

 Але стояв у нерішучості, хтось із братів штовхнув його ззаду і стрибнув слідом у воду.

— Тейлін, гад! — а потім зрозумів, що це не він — Анрес? От не очікував, такої підстави. Я б сам стрибнув, ні, не через півроку.

Ліч швидко вибрався на берег і почав стрибати, зігріваючись. Зірка моя, тут магією можна?

Перетворилася і сказала вже по нормальному:

— Тут, біля води, можна чаклувати і тут же поїмо і заночуємо, а завтра далі.

Коли сіли їсти, Тейлін запитав:

— Що видно? — він помітив, що я дар використовую.

— Завтра вийдемо до селища, де наша ціль мешкає. Там буде складно, говорити нічого не буду, — подивилася на друзів і Анреса, — інакше ви по-іншому вчините. І будете сумніватися.

Лішкорт бачив те саме, що і я, від Гора я закрилася, і він сидів похмурився.

— Згоден, — сказав Рік, — краще їм не знати, неженки.

— І в селищі будемо йти в людській подобі і краще б усім контролювати свою тваринну суть, інакше буде тяжко.

Мені просто кивнули.

— Алекс, починай називати мене Метом.

Чоловік скрипнув зубами.

— Ти забув, що я типу твій брат? І інші мають у це повірити. Якщо з нами заговорять, я підкажу, що кому говорити. І самостійно вігдувати нічого не потрібно. Брати Яліни називатимуть себе нашими наставниками. Друзі залишаються друзями.

— А я? — запитав Лішкорт.

— А вам краще відведення очей на себе накласти, не світитися і триматися в тіні братів так, щоб їхня аура перекривала вашу. Перед селищем у нас буде трохи часу, щоб викупатися в другій іпостасі й потім перетворитися. Магією потрібно буде користуватися дуже обережно і в крайньому разі. У них є артефакти, що уловлюють сплески магії.

Поївши, ми розклали табір. Чоловіки поділили чергування, незважаючи на моє попередження, що нас ніхто не потривожить. Ніч пройшла тихо, і ми добре відпочили. А вранці не щільно поїли і почався новий забіг. І тут ми двічі потрапляли на пастку з каменепадом і обидва рази дивом забрали ноги. Сьогодні було відчуття, що ми йдемо просто по межі і якщо хоч трохи сповільнимося, то нас зжеруть. Наприкінці знову було болото. Лішкорт довго і зі смаком лаявся, від нього дізналася, що це трясовина і тут водиться велика нечисть, яка любить магією харчуватися. Тихо зітхнула і помахала хвостом у Алекса перед носом. Натякаючи, що слід у слід ідемо. Йшли болотом повільно, але зате змогли вийти всі цілими і нікого не з'їли. Коли вибралися, мовчали, навіть Рік тільки зло сопів і виблискував очима.

Я повільно пішла вздовж кромки болота ледь помітною стежкою. Лішкорт навіть ментально голосно лаявся, чим забавляв мене й інших. Бо зараз, з одного боку, небезпечна трясовина з хижими мешканцями, а з іншого боку, величезний мурашник з великими м'ясоїдними мурахами. Зараз ліч радів, що від нас несе болотом, і на нас мурахи не реагують.

Знайшла стежку, щоб обійти їх, і побачила перепону на шляху. Дар показував, що треба просто почекати і велика хижа нечисть піде у водойму. Ментально передала всім стояти й не ворушитися. Нечисть була схожа на крокодила з мого минулого світу, тільки вища і морда менша. Крокодил подивився на мене і принюхався, пішов у болото. Я пішла далі досить швидко і гаркнула іншим, щоб поспішили. Через кілька секунд зірвалася на біг. Почула, що друзі біжать слідом. А Тейлін пригальмував і пропустив Ріка вперед, а крокодила вдарив по голові так, що той знову сховався в болото і передумав полювати на величезного ведмедя.

 Вивела друзів до чистої проточної річки й одразу в неї полізла, попірнала й поплавала в другій іпостасі. Лішкорт залетів у воду вже без стусана і зітхнув із насолодою:

— Нормальна річка, кайф. Відразу все змиває і наповнює силою.

Ми викупалися і поїли. Трохи відпочили.

— Як мене звати? — запитала в супутників.

— Мет, — гаркнув Алекс.

— Правильно, — відповіла з усмішкою. — І не здумайте сказати вона або Лія. Це майже те саме, що закричати: "Гей, та, кого пан шукає, тут", — прошепотіла я.

— Так, зрозумів я.

— Краще малий назвіть, ніж вона або ім'я переплутаєте.

Від річки йшли ґрунтовою дорогою через поле. Лішкорт одразу став іти за братами Ялінами. Відразу за їхньою трійкою ми з Алексом і за нами друзі. Найдивніше було те, що я перестала чути шепіт темного. Це насторожувало і змушувало бути більш обережною.

— Довго нам іти? — тихо запитав Лішкорт.

— Ні, — відповів Тейлін, — уже бачу селище — куди далі, малий?

— Якщо запитають, куди йдемо, ми шукаємо роботу у правителя в варті. Там якраз набір чоловіків відбувається.

— Типу тебе теж візьмуть?

— Так, ви здивуєтеся, але тут працювати починають дуже рано. Через відсутність магів, люди без магії змінилися трохи. Поки що не критично, але діти стали швидше дорослішати. І я, Мет, за їхніми мірками вже повнолітній. Рік, вам краще стати невидимим, коли підійдемо. Вас упізнають в обличчя.

— Зрозумів.

— А нам? — запитав Рей.