Рік Вейкман (Wakeman) - Сварлива рок-зірка в літах, Рік Вейкман (Wakeman)

симфонічним оркестром New World та англійським камерним хором, і ми зіграли шоу. Але з музичної точки зору я просто пам’ятаю, що було неймовірно важко зосередитися на п’єсах, нотах, синхронізації, на всьому.

Це була справжня боротьба. У такому стані ви, як правило, робите багато речей на автопілоті, і саме так було того дня – я зовсім не був на висоті свого виконання. Мені доводилося думати про кожну ноту, і це було виснажливо. Повернення на біс мене ледь не прикінчило. Після цього я забрався за сцену і сів, після чого, здається, трохи заснув. Зараз я почувався дуже, дуже заціпенілим, і пам’ятаю, як сказав Брайану "Угоді-на-День"Лейну: "Мені справді погано". Він запропонував, щоб хтось подивився мене, але я просто хотів піти додому. "Мені здається, це були важкі кілька місяців", — припустив я.

Я пам’ятаю, як сів у "Мустанг" і їхав додому дуже повільно, хоча це була дуже швидка машина, тому що, як і на концерті, я повинен був все обдумати. Це було таке: мені потрібно повернути ліворуч, я збираюся ввімкнути поворотник, тепер мені потрібно повернути кермо ліворуч ...

Я прийшов додому, і моя дівчина Роз, яка не була на концерті, запитала, як усе пройшло, і я просто сказав: "Все добре, але мені справді потрібно лягти спати". Вона сказала, що я, ймовірно, забагато випив. але я цього не робив, я просто почувався жахливо. Мені думалося, що довгий нічний сон допоможе мені. Я ліг спати і міцно заснув.

Я прокинувся наступного ранку... і відчував те ж саме.

У мене було заплановано інтерв’ю з Крісом Хейзом із Melody Maker; вони використовували частину, що складається з питань, надісланих від громадськості. Melody Maker телефонує зацікавленій особі, і ви дасте відповідь по телефону особисто. Зазвичай мені дуже подобалася ця функція, але я все ще почувався як лайно, і коли Кріс подзвонив, я не дуже добре відповідав.

- З тобою все гаразд, Рік? — запитав він.

- Та ні, я не почуваюся добре. Чи можемо ми зробити це іншим разом? Мені дуже шкода.

Я поклав телефон і піднявся сходами ... рачки. Мої руки були наче свинцеві гирі, і я спробував підвестися, але не міг. Я покликав Роз, і коли вона підійшла, сказав:

- Думаю, нам краще викликати лікаря... і швидку допомогу.

Лікар прибув і підійшов до мене в кімнату, оглянув мене і поставив кілька гострих запитань, а потім сказав: "Я зроблю вам ін’єкцію". Через пару хвилин я почував себе досить добре. Я припустив, що це була ін’єкція B12, величезна доза вітамінів, щоб запустити мою систему і повернути мене на правильний шлях.

- Боюся, містере Вейкман, вам доведеться поїхати до лікарні для додаткових обслідувань.

- Але я почуваюся набагато краще, відколи ви зробили мені укол.

- Так і мало статися — я накачав вас морфієм. За кілька хвилин ви не будете відчувати жодного болю.

Він навіть не дозволив мені пройти до машини швидкої допомоги, мене винесли з дому. Коли мене везли через під’їзну дорогу, моя група прибула на заплановану зустріч.

- Що трапилося, Рік? — спитав мій співак Ешлі, виглядаючи дуже схвильованим.

- Насправді нічого, Еш, я повернуся пізніше, щоб ми могли провести зустріч, добре.

- Добре, Ріку, побачимось у "В’ючному коні".

У вашому житті є певні випадки, які ви не забудете, і один із них, коли вас везуть у візку через лікарню. Якщо ви їдете, щоб накласти гіпс на ногу або, можливо, на рентген, це, можете вважати, що тут нічого страшного. Але коли мене везли повз різні відділення лікарні Wexham Park, повз мене проносилися таблички, і я намагався їх прочитати й здогадатися, куди ми прямуємо.

Потім ми зупинилися біля великих подвійних дверей із табличкою прямо над ними.

Санітари штовхнули двері й почали проводити мій візок.

Саме тоді я прочитав слова над собою.

Там було написано "Відділення порушення серцевої діяльності".

Мені було двадцять п'ять років.

Я опинився у досить великій кімнаті і помітив, що почав тремтіти. Я просто думав: "Це неможливо, у мене не міг бути серцевий приступ". Потім прийшла та поговорила зі мною справді приємна лікарка, її звали доктор Спід. Вона пояснила, що їм потрібно буде провести ретельні обслідування, а потім сказала: "Мені здається, що ви живете досить важким життям, містер Вейкман, я права?".

- Праві.

- Ви п'єте?

- О, так. Як риба.

- А палите?

- Тільки сигарети. Як димова труба.

- Бачу, ви рок-музикант. Ви вживаєте наркотики?

- Ні. Ніяких.

- Ми ж дізнаємося, якщо ви не говорите правду.

- Наркотики не з’являться, я можу це гарантувати.

- Що ви маєте на увазі, коли ви говорите, що досить багато п’єте?

Я не бачив сенсу бути нечесним.

- Дуже багато — пінт пива на день - у подвійних цифрах, плюс, мабуть, пара пляшок вина і принаймні пляшка скотчу.

- Так, ми б вважали це пияцтвом. Насправді самогубство. Вибачте, але ви маєте всі симптоми серцевого нападу, містере Вейкман. Однак, вважаючи на ваш вік, я хотіла б детальніше дослідити все, оскільки можуть бути інші причини...’

Однією з цих інших можливостей, які вона пояснила, був перикардит, який, на мою думку, з точки зору неспеціаліста означає, що серце добре застудилося. Це звучало набагато краще, тому мій настрій значно піднявся. Мені зробили ЕКГ та інші досить інвазивні тести, після чого залишили мене на дві години.

Твоє серце тільки застудилося, Рік, усе буде добре... Я намагався заспокоїти себе. Тоді доктор Спід повернулася з досить похмурим виглядом. Я знав, що в неї погані новини.

- Містере Вейкман, боюся, у вас все-таки стався серцевий напад. Фактично, ми думаємо, що у вас їх було два. Невеликі, але вам доведеться залишитися тут від шести до дев’яти тижнів. Ми повинні докопатися до суті.

Я був приголомшений.

Це дивовижно думати, що в наші часи ви можете мати чотириразове шунтування і протягом двох днів бути не вдома, блукати дикій природі та грати в гольф. Тоді все було інакше: лікарі вважали, що краще залишатися наскільки це можливо в нерухомому стані, тоді як тепер всі знають, що фізичні вправи є важливою частиною відновлення.

Мене відвезли в палату, де сталися ще дві неймовірні – і дуже зворушливі – події. Спочатку до мене прийшов Джон Андерсон. Хоча, коли я пішов з Yes, не було тривалої гіркоти. Так, його обличчя було не таким, яке я очікував