Ніколь Кові - Особливо небезпечний , Ніколь Кові

СОФІ КЕРР

Ревнощі аж настільки мене вбивають, що врешті я напиваюсь просто для того, щоб відволіктись від Кемерона і якоїсь кучерявої блондинки поруч з ним. То ось як йому боляче. Аж настільки, що мої заміна зʼявилась менше ніж за два тижні. Хіба ж це біль?

Вони обіймаються, цілуються і просто разом пʼють, неначе щаслива пара. І не зважаючи на це все, він всеодно знущається з мене.

-Це його дівчина?-запитую я у Інес і та співчутливо на мене дивиться. Її трохи спʼянілий погляд, більше схожий на жалісливий, та я ігнорую це.-Так чи ні?-вимагаю я. Гнів захоплює мене, і клянусь, якщо подруга не відповість, я піду до Кема і спитаю. Нехай вважає мене істеричкою, мені плювати.

-Софі, забудь про це.-благає Інес, тримаючи мене за руку. Я хитаю головою і знову кидаю погляд на пару. Кемерон накручує її волосся собі на палець та усміхається. Гаразд... будь вищою за це, Софі.

-Я просто... просто запитала.-відповідаю я подрузі і та обіймає мене рукою за плече.

-Софі...-знову співчутливо протягує дівчина.

-Справді, Інес.-запевняю я і роблю великий ковток якогось алкогольного напою.-Він може бути з ким захоче.-тисну плечима я і подруга цілує мене в маківку. Це не звучить впевнено, та байдуже.

-Просто відпочивай, Софі. Не думай про нього, гаразд?-просить Інес і я вимушена кивнути.

-Так.-підтверджую я, опустивши очі.

Головою я і справді розумію, що він не зможе мене пробачити, бо я сама в усьому винна. Та серце так боляче стискається, від однієї думки про те, що він може з кимсь бути, що навіть важко дихати. Ніби кисень зовсім не потрапляє до організму.

Інес врешті весело всміхаючись від якоїсь своєї вигадки в тягне мене просто до столу посеред кімнати з веселим сміхом.

-Ні, ні, ні...-нию я, але Інес продовжує тягнути.

-Так, подруго! Відривайся!-кричить вона і перха опиняється просто на деревʼяній поверхні столу, під присвистування натовпу.-Нужбо, давай!-кричить вона і я здаюсь. Скидаю свої чорні туфлі на високому каблуку та піднімаюсь до неї.

Грає якась весела пісня, яку я вперше чую, та вона так захоплює мене, що я починаю ритмічно рухати бедрами, ніби все життя цьому вчилась.

-Так, крихітко!-кричить Інес і обертається до одного з хлопців, які стоять біля столу.-Два мартіні, любчику!-грайливо каже вона і я сміюсь на її підтримку.

-Зараз буде!-весело підморгує хлопець і біжить до столу. Інес весело плескає в долоні, вимагаючи таких самих оплесків від наших глядачів. Ті радо підтримують ідею, а хтось навіть починає знімати це на телефон.

Я відчуваю себе трохи ніяково перших дві хвилини, а потім мої щоки червоніють від спеки і я на повному серйозі хочу зробити цей стіл своїм особистим танцполом.

Хлопець, що став для нас офіціантом, повертається і протягує Інес два келихи, один з яких дівчина передає мені.

-Дякую!-кричить вона хлопцю і повертається до танцю. Я роблю перший ковток крізь трубочку смакую надто алкогольний коктейль.

-Що це?-запитую я у дівчини і вона тисне плечима.

-Схоже на «криваву Мері»!-кричить вона, щоб я почула її крізь гучну мелодію і піднімаю брови.

-То вона виявляється смачна!-сміюсь я, насправді радіючи, що вже трохи спʼяніла і забула про Тернера і його нову ляльку.

-Інес!-чується знайомий голос десь поряд і крізь натовп до столу летить Шелбі, швидким рухом зтягнувши подругу зі столу.-Що ти робиш?!-гарчить він, тримаючи її на руках і скоса поглядуючи на мене. Я піднімаю руки трохи вгору, щоб показати що я не винна, та Шелбі байдуже. Він і досі зі мною не розмовляє.

-Танцюю!-відповідає на його питання Інес.

-Які ще танці?-не вгамовується він і тягне її в натовп, щоб забрати подалі зі столу.

-Софі, продовжуй без мене! Покажи їм усім!-сміється вона, висячи на плечі хлопця. Коли Шелбі несе її повз якогось юнака вона штурхає його в плече, зі сміхом.-Вона вільна!-підморгує Інес і хлопець всміхається кутиком губ.-Моя дівчинка!

-Заткнись, Інес!-гарчить Шелбі з попередженням і мене трохи турбує його тон, та я не маю права лізти у чужі відносини, тож продовжую насолоджуватись музикою.

Я допиваю вже певно десятий келих за сьогодні і активно танцюю під музику. За кілька хвилин весь натовп збирається навколо столу, на якому я танцюю. Всі вигукують моє імʼя і я відчуваю себе родзинкою цієї вечірки.

Так, Керр, продовжуй у тому ж дусі.

В голові немає жодних думок. Я настільки пʼяна, що просто отримую задоволення від усіх підсвистувань хлопців, які чую довкола.

Музика скінчується і хлопці вимагають включити її знову, голосно вигукуючи, та я лише весело сміюсь і ступаю до краю столу. Той блондин, якому Інес сказала, що я вільна, швидко опиняється поруч і протягує руки, взявши мене за талію. Юнак обережно опускає мене на підлогу і я знову натягую свої туфлі.

-Провітримось?-запитую я у нього і той киває. Не впевнена, що я на щось йому натякаю. Просто хочу змусити Кема побачити, що я не надто переймаюсь його новою дівчиною.

-Я Джеймс.-відрекомендовується блондин, протягуючи мені руку.

-Софі.-усміхаюсь я і щойно тисну його долоню, як він тягне мене за руку на вихід.

Ми виходимо на вулицю і від свіжого повітря стає легше. Джеймс протягує мені пачку цигарок і я з задоволенням беру одну. Хочеться сподіватись, що це допоможе трохи заспокоїтись.

-Я думав до тебе не можна підходити.-каже раптом Джеймс і я піднімаю брови, здивована його зізнанням.

-Чому це?-не розумію я і Джеймс тисне плечима.

-Шелбі каже, що Тернер заборонив тебе торкатись.-пояснює блондин.

На ньому тільки сині джинси і смішні вуха кролика. Хлопець в міру підкачений, виразні блакитні очі і кілька тату на руках. Справжній паяльський гангстер, не більше.

-То нехай Тернер і не торкається.-раптом сердито кажу я і затягуюсь димом цигарки.

__________

КЕМЕРОН ТЕРНЕР