Тетяна Барматті - Я не про це мріяла чи Потрапила, так потрапила, Тетяна Барматті

– Так от… – присівши на стілець, привернув мою увагу Сан. Ларі ж застиг посеред кімнати, насупившись і не звертаючи на нас жодної уваги. – Точне походження нарлів, якщо чесно, я не знаю. Є багато версій, я розповім тобі про них згодом. Але до того моменту, коли нагшаси втратили емоції, саме вони, як ти могла зрозуміти, займалися побутом: прибиранням, пранням, забезпечуванням будинку теплом, водою та світлом. Тільки готування їжі залишалося на нагшасах, в іншому ж, усі обов'язки переймали на себе нарли, – видихнув чоловік, а я ледве з ліжка не підстрибнула, вже бажаючи побачити і заманити в свої загребущі ручки цю воістину прекрасну істоту. А що, я буду добре до нього ставитись, піклуватися чи що йому потрібно для комфортного життя?

– То навіщо вони це робили? – Обережно поцікавилася я, розглядаючи свої нігті, вкриті безбарвним лаком, намагаючись приховати іскорки нетерпіння у власних очах. – Що нагшаси давали їм натомість?

– Це був свого роду симбіоз. Нагшаси, визнаючи нарла своїм послідовником, ділилися з ним емоціями, життєво важливим їм теплом, а ті натомість допомагали їм забезпечувати комфортне існування.

– Це небезпечно?

– Ні, зовсім.

– Ти казав, що нагшаси згодом стають дикими, але тоді чому нарла немає в тебе чи Ларі? У вас все гаразд з емоціями? – Підозріло уточнила я.

– Так, у нас все гаразд із емоціями, але це не триватиме весь час. Перебуваючи поряд із нагшасами, які з кожним днем все більше перетворюються на диких змій, ми самі стаємо менш емоційними, – підтиснув губи чоловік.

Ну що ж, із цим важко не погодитися. Іноді, як подивишся на застиглі обличчя нагів, так одразу все всередині замерзає. Б-р-р. Але коли до мене навідався нарл чи нарли, це означає, що прокляття нагшасів не заразне і на простих людей не діє. Прекрасна новина, як на мене, можна спокійно вчитися та шукати інформацію.

– Як я можу побачити цього нарла чи нарлів? – Переминаючись на ліжку, мило посміхнулася я, поплескавши віями.

Якщо ця працьовита істота прийшла саме до мене, то я йому подобаюся. У мене може з'явитися відданий друг у цьому світі. Головне, щоб це був хлопчик, у жіночу дружбу я не надто вірю. А там ми разом вийдемо за межі захисного кола і знайдемо своє щастя, я любитиму його і ділитимуся своїми емоціями. Сподіваюся, йому можна покидати землі нагів.

– Ми вийдемо, а ти просто поклич, – кивнув мені Сан і, захопивши з собою все такого ж замороженого Ларі, вислизнув із кімнати, прикривши за собою двері.

Так, покликати! А як покликати? Я ж не знаю його імені! Милий нарл? Працьовитий нарл? О, найпрекрасніший і найдбайливіший, прийди, якщо ти не дівчинка!

– Трясця твоїй матері!

_

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно