Уляся Смольська - Назавжди, Уляся Смольська
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
– Я радий бути твоїм рятівником, – сказав Леонід.
Він вивів машину на трасу, і ми помчали назад до міста. Дивлячись в бокове вікно, я намагалася осмислити недавні події. Торкнулася пальцями своїх губ, немов хотіла переконатися, що поцілунок мені не привидівся. Такий гарячий і пристрасний, при згадці якого всередині все перевертається.
Подивилася на Леона. Мужнього, самодостатнього чоловіка, який всім своїм виглядом випромінював упевненість і розсудливість. Цікаво, скільки йому років? Мені не вистачило сміливості прямо запитати його про це.
– Я відчуваю, коли ти на мене дивишся, – сказав він, не відводячи погляду від дороги.
Він взяв мою руку, і поклав її на ручку коробки передач. Його долоня міцно стискала мою кожен раз, як він змінював швидкість.
Час по дорозі додому пройшов занадто швидко. Здавалося, що місто звузився в розмір однієї вулиці, яку ми миттю подолали.
Чорний джип зупинився біля мого під'їзду. Вийняла з сумочки смартфон, щоб зорієнтуватися в часі. На екрані білим шрифтом світилися цифри – 1:27.
– Дозволиш? – Леонід поглядом вказав на телефон. Я знизала плечима і кивнула. Кілька секунд він щось там натискав, а потім мовчки повернув його.
Потім ніжно провів рукою по моїм волоссю. Від цього дотику мурашки пробігли по шкірі.
– Дякую за приємний вечір, – намагалася говорити спокійно. Але його дотики знову розбурхали емоції, які тільки нещодавно вгамувалися.
– Мені теж було дуже приємно, – з цими словами він нахилився до мене, і я зустріла його пристрасним поцілунком.
Свідомість затуманилась почуттям насолоди, коли його губи солодко цілували мої. Бажання спалахнуло в моєму незайманому тілі, розливаючись гарячими хвилями всередині мене.
– Діанка, тобі вже час, крихітко, – Леон намагався втихомирити своє прискорене дихання. Він ласкаво провів рукою по моїй щоці. – Тобі потрібно виспатися і відпочити.
– Гаразд, – неохоче погодилася.
Я вийшла з машини і попрямувала до під'їзду. Обернулася і побачила, що він спостерігає за мною. Помахала йому рукою і швиденько зникла за дверима.
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. АнонімноУвага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Назавжди, Уляся Смольська», після закриття браузера.