Ксана Рейлі - Будеш моєю, Роксолано, Ксана Рейлі

Я почувала себе просто якоюсь немічною людиною з дерев‘яними ногами. Всі присутні почали з цікавістю на нас дивитись, а я відчувала, що червонію. Дженк настільки вправно володів своїм тілом, а особливо ногами, що поряд з ним я почувала себе лялькою. Але на дивно, він не кинув мене напризволяще. Постійно підказуючи й говорячи кроки наперед, він допомагав мені освоїтись і вже потім у мене навіть непогано виходило. Не дарма кажуть, що танго — танець пристрасті, бо та енергія, яка виходила від Дженка просто заворожувала. Мені здавалось, що в цьому залі є лише ми, а від наших тіл відлітають іскри. В кульмінаційний момент, він підставив свою ногу, і як заведено у танго, я «впала» на неї. Нам аплодували й навіть присвистували. Важко дихаючи, ми продовжували бути в такому положені, дивлячись одне на одного.

— Шкода, що ти не в червоній сукні, — Дженк підморгнув мені й допоміг стати на рівні ноги.

— Аль-Аль сказав, що в червоній сукні мені не підходили об‘ємні рукави, — прошепотіла я, коли ми за руки виходили із залу під спалахи фотокамер.

— Ну, йому видніше, — коли ми опинились на вулиці, то Дженк відразу ж відпустив мою руку. Мені від цього чомусь стало сумно і навіть холодно.

— І що далі? — я уважно дивилась на нього.

— Їдемо додому, — він подзвонив водієві й вже за пів хвилини перед нами з‘явилось авто. 

Дженк відчинив мені двері, але сісти не допоміг. Я ж лише закотила очі й забилась в куток якнайдалі від нього, бо за сьогоднішній вечір він занадто багато мене ображає, — до речі, завтра вранці зустріч з журналістами.

— Що? — перепитала я.

— Тому виглядай пристойно.

— Які ще журналісти? Для чого?

— Будуть обговорювати фільм. Це звичайний для акторів захід.

— Але я не акторка!

— Ти дівчина актора, ти мусиш там бути.

— О-о-ох, невже знову прийде Альтан?

— Він не любить, коли його так називають, — Дженк косо глянув на мене, — але ні, завтра, будь ласка, спробуй стати красивою сама.

— Що? Стати? Який же ти хам! — я вдарила його в коліно, але він ніяк не відреагував.

Авто зупинилось біля мого будинку і я вилетіла з нього, навіть не попрощавшись. Я була страшенно втомлена, зла й ображена. Мені так хотілось завтра поніжитись в ліжечку до обіднього часу, а натомість доведеться хтозна-коли вставати, щоб привести себе в порядок. Вже у будинку мені було байдуже, скільки коштує та сукня і знімала я її як-небудь, але на щастя, нічого не порвала. Після гарячої ванни, я сховала сукню назад у чохол, а сама стала навпроти дзеркала. І справді...з тим макіяжем, що зробив мені Аль-Аль, я була дуже гарна і дійсно схожа на не те, що дівчину, а навіть на дружину актора. А тепер переді мною стоїть втомлена і не надто приваблива перекладачка Роксолана, яка страшенно хоче додому. Я не пам‘ятаю, як заснула, але коли продзвенів будильник, то мені здавалось, що я й не спала. Зібравши всі свої сили й вміння, я зробила собі легкий макіяж і підкрутила волосся. Гірше було з одягом, бо його у мене занадто багато і все не підходило. Врешті-решт я вдягла ніжно-блакитний комбінезон на бретелях з довгими широкими штанами. За деякий час приїхав Дженк і я, вдягнувши сонцезахисні окуляри, сіла в авто.

— Я чекав гіршого, — буркнув Дженк.

— Дякую, мені дуже приємно, — не дивлячись на нього і не знімаючи окулярів, відповіла я.

Ми під‘їхали до студії, де мало бути інтерв‘ю, але це все відбувалось на вулиці. Актори, режисери та ще хтось там сиділи за довгим столом, на якому стояло безліч різних мікрофонів, а журналісти та гості розмістились навпроти на дуже незручних стільцях. По черзі журналісти ставили різні питання, деякі були дуже цікаві навіть для мене, деякі занадто банальні, а деякі переходили певні межі. А потім я почула якийсь знайомий голос. Шукаючи очима, хто це говорить, я навіть трохи піднялась і коли знайшла джерело звуку, важко приземлилась на стілець.

— Дженку Аслане, скажіть, будь ласка, як це, жити з чужою дівчиною? — Андрій стояв серед інших людей з надзвичайно задоволеною пикою і видавав свої отруйні питання.

Мене ще здивувало, що він говорить турецькою. Певно та блондинка навчила його у нашій спальні. Від одних спогадів стало гидко. 

— Вибачте? — Дженк невдоволено нахмурився.

— Ви стали причиною розриву стосунків своєї теперішньої дівчини, Роксолани. Вона зраджувала з вами своєму коханому, як ви можете це прокоментувати?

Від його слів в мені просто палав вогонь люті. Я думала, що він врешті зупиниться, але здається, що Андрій тільки розігрівався. Схоже, він всього лише завчив конкретні фрази. 

— Що ви собі дозволяєте? — сказав якийсь чоловік, що сидів за столом поряд з Дженком.

— Чи були у вас відносини інтимного характеру з Роксоланою? Всім дуже цікаво, коли ж вона завагітніє, якщо це не черговий її трюк.

Після цих слів я вже не витримала. Підірвавшись зі свого місця, я ледь не підбігла до цього покидька і відтягнула його далеко вбік. Як добре, що він не сидів на тих стільцях.

— Що ти в біса твориш!? — верещала я.

— Ляно, яка зустріч! — Андрій плеснув у долоні, — я не знав, що ти будеш тут.

— Якого чорта ти сюди приперся? — я штовхнула його в груди, — що ти витворяєш!?

— Заспокійся, гей, тихо, — він відійшов від мене, — я прийшов сюди за своїм. Чи ти думала, що мене так легко вигнати? Думала, що ти така крута?

— Котися звідси туди, де тобі саме місце!

— Так я саме й тут, де успіх і слава.

— Та я тебе зараз...— я замахнулась, щоб вдарити його по лиці, але він боляче схопив мене за руку.

— Що? Що ти хочеш зробити? Невже ти мало зла мені зробила? Але тепер тебе знищу я! — очі Андрія аж блиснули злістю, але я навіть нічого не встигла відповісти. Біля нас різко з‘явився Дженк, вхопив Андрія за сорочку і повалив на землю, добряче вдаривши його в ніс. Від того жаху я аж закричала і всіляко намагалась відтягнути Дженка від Андрія, але він, здається, тільки заводився.