Руданський - Приказки, Руданський

доїдала.

Москаль ранець натягнув

Та й пішов, псявіра,

Баба ж сидить та хвалить,

Що добра сокира.

СВІЧКА

Купив свічку раз купець,

Подає другому

Та й говорить з-за плечей:

«Сергею святому».

А наш собі не дочув -

Подає другому

Та й говорить з-за плечей?

«Андрею святому».

Пішла свічка по руках,

А той поглядає.

Ото староста вперед

3 нею наступає.

До Андрея просто йде,

А той не звинеться:

Поміж люди наперед

Собакою рветься!

«Да какому,- закричав,-

Лєпіш дуралєю?

Нє ентому, гаварят!

Гаварят, Сергею!»

19 июня

СКАЧИ, МИКАЛАЙ! [27]

Видить москаль коня в полі.

Красти замишляє,

3-за пазухи Миколая

Свого витягає.

Давай йому примовляти:

«Микола-утеха!

Да памаги украсть лошадь -

Верхом будешь ехать».

Помолився, повзе полем,

Де шкапа стояла...

Але якось збіглись люди,

Москаля нагнали.

Тогді москаль Миколая

На шнурочок в’яже,

Волоче його іззаду

Та й до нього каже:

«Насил тебя, как добраво.

Теперь - черт с табою!

Не памог мне верхом ехать -

Так скачи за мною!»

20 июня

ВАРВАРА

Перепродав раз маляр

Усе серед Бару [28]

I на продаж тілько мав

Їдную Варвару.

Аж приходить наш мужик,

Шапку поправляє.

«Чи є у вас Миколай?» -

Маляра питає.

«Нету, братец,- каже той,-

Тольки зараз буде».

Та Варвару живо зняв

Та й до халабуди.

І кісткою раз мазнув -

I чаша закрилась,

Мазнув iщe кілька раз -

I митра вродилась.

Мазнув ще раз - i обруч

Обвів наокола

І бігцем до мужика:

«Вот тебе Микола».

Але мужик coбi став,

Під боки узявся,

Як поглянув на лице -

Так i засміявся.

«Що Микола, то Микола!

Правдива Микола!..

Щоби тoбi волосок!..

Вся борода гола!»

«Нешто хочешь барады?

И барада буде!»

I з Варварою мерщій

Знов до халабуди.

Bn6irae, кругом глип -

Мужика й нi пари!

А тут баба, як на злість,

Питає Варвари.

Прокляв маляр мужика

I бабу, до лиха;

Ставить образ на стілець

Та й промовив стиха:

«Не требуй он барады,

Энтакая харя! -

И еще бы была раз

С Миколы Варвара».

CZY TYM KONIEM

Сидить москаль на стільці,

Аж куриться, бреше,

А ляхва кругом стоїть,

Тілько вогню креше.

«Вот,- прибріхує москаль,-

Раз была потеха:

В адни сутки пятьсот вёрст

Я верхом проехал...»

«Ale to nie moze być!» -

Якийсь обізвався.-

«Как не может?.. Нешто лгу? -

Москаль обізвався.-

Да знаете ль, что в Москве

Адин мне не верил,

Так за это я ему

Рожу перемерил».

Toгдi ляшок позадгузь:

«А powiedz ranie, panie,

Czy tym koniem jechal pan,

Ze stoje na stani?»

«Этим самым!» А ляшок:

«Niech ze pan przebacze,

Bo ten kon nie to piecć set,

A tysiac przeskacze!»

ЧИ ТИМ КОНЕМ

Сидить москаль на стільці,

Аж куриться, бреше,

А ляхва кругом стоїть,

Тілько вогню креше.

«От,- прибріхує москаль,-

Раз була пoтixa:

В одні сутки п’ятсот верст

Я верхом проїхав».

«Та куди вам п’ятсот верст?» -

Ляшок обізвався.

«Так не вірите, чи що? -

Москаль запитався.-

Та знаете, що в Mocквi

Один не пoвipив,

Так я йому кулаком

Морду перемірив?..»

Тогді ляшок позадгузь.

«Скажіть,- каже,- пане,

Чи тим конем їхав пан,

Що стоїть на стані?»

«Этим самым!» А ляшок:

«Так було й казати,

Бо тим можна не п’ятсот -

Тисячу ввігнати».

ЗАПОРОЖЦІ У СЕНАТІ

Раз московські сенатори

Змовились мовчати,

Щоби нашим запорожцям

Відвіту не дати.

Ото входять запорожцу

Москалів вітають;

A тi сидять бовванами,

Не відповідають.

Запорожці ідуть ближче,

Стали коло стола.

A тi сидять, як сиділи,

Жаден aнi слова.

Тогди старий запорожець

До своїх озвався:

«Чи не в пустку, мої діти,

Я з вами забрався?»

«В пустку! В пустку!» - закричали,

«То що ж, мої діти?

Коли в пустку ми забрались,

То можна й ... !»

«А запевне, дядьку, можна!»

Гримнули по разу

Та й пішли до дому ждати

Другого указу.

КОШОВИЙ У ЦАРИЦІ

Прибуває кошовий

В північну столицю

Та й іде coбi у двір

Вітати дарицю.

Але тілько на nopir -

Зачепився зразу

I в палац! - трах-тарах! -

Розчерепив вазу.

I якби на москаля -

Згинув би до лиха,

А наш собі кошовий

Лиш промовив стиха:

«Таку-то вже наш козак,

Знать, натуру має:

Чого тілько не вкраде -

То так розбиває!»

РИБКА-С

Раз полковник москаля

Кличе у палатку:

Посилає до села,

Тикає десятку.

Та й i каже, щоб приніс

Хліба зо три скиби

Та ще масла, коли є,

А як буде - й риби.

Пішов москаль на село,

В’юном завинувся,

Всього йoмy накупив.

Назад повернувся.

«Что ж,- питається,- купил?»

«Купил, благородье!»

«А что,- каже,- заплатил?»

«Кругло, благородье:

Пять за масло, три - за хлеб,

А грош - это рыбка-с...»

«А еще где адин грош?»

«Да грош - это рыбка-с».

«Да ты девять заплатил!»

«Точно сащитали-с!»

«А еще где адин грош?»

«Да за рыбку взяли-с!»

«Да ты грош адин украл,

Хамаво атродье!»

«Точно, барин, что украл...

Украл, благородье!»

«Что ж ты прямо не сказал?

Энтакое рыло!»

«Да я прямо бы сказал,

Спрасить тольки было».

НА ВАДАПОЙ!

У полковника москаль

Заглянув індика,

Пійняв його на гачок

Та й тягне до лиха.

А полковник реготать,

Аж мало не ляже:

«Куда ево ты ведешь?»

«На вадапой!» - каже.

А той йому iз вікна

Махає рукою:

«Ну, аставь его, аставь!

Я и сам напою».

«Слушаю-с!» - кричить москаль,

Пускає індика

I направо, кругом, марш! -

I здимів до лиха.

ЗАГАДКА

Забагає німець рака,

Не вміє назвати,

Закликає хрестьянина,

Давай мудрувати:

«Вгадай,- каже,- что мой хочет?»

-«Та нi, не вгадаю!»

«Нога многа, уса долга!

Знаешь?..» - «Hi! Не знаю!»

«Как не знаешь?.. Сам он малый,

Кафтан его разный,

Как не сварен - кафтан черный,

А как сварен - красный...

Теперь,- каже,- угадаешь?»

«Та нi! Не попаду!»

«Как не знаешь?.. Шейка шлеп-шлеп,