Руданський - Приказки, Руданський

з вас молиться:

Бо горох там на г...

Далі розкипиться!»

«Тю на тебе! - каже піп.-

Чи встиду не маеш?

В такім місці ти святім

Г... поминаєш!»

Далі хрестом замахнув.

«Геть від мене! - каже.-

Бо як тебе пог...ю,

Аж вс... ся, враже!»

12 июня

БОЖІ ПТИЦІ

Говорив раз піп казання

Із письма святого.

«Чого, грішникy, так липнеш,-

Каже,- до земного?»

Подивись на божу птицю.

Як вона лігає;

Hi ope, нi жне, ні ciє,

Ані пожинає».

А староста напереді

Тілько засміявся

Та до ключника старого

Стихача озвався:

«Та якого ж,- каже,- чорта

Тая птиця й має?!

Скаче тілько по дорозі

Та г... а шукає».

14 июня

ОВ!

Говорив піп на казанні:

«Був-то coбi,- каже,- гай,

За тим гаєм - iще гaї,

А за ними - іщe гай!

Там-то,- каже,- святий Юрій

Показав свое добро,

Як пришпилив змію люту

Та списою під ребро.

То змія вже i почула,

Що тут її буде смерть:

Лягла тілько, простягнулась

Та все coбi пердь та пердь!»

А староста: «Ов, панотче!» -

Аж узявся за чоло.

Мабуть, йому таке слово

Не до думки підійшло.

A піп йому: «Не «ов», дурню!

Бо що правда - то не див!

А ти, старий, аж би вс...ся,

Щоб тебе так пришпилив!»

14 июня

ПРОСЬБА

Раз писали мужики

До свого владики.

«Архирею,- пишуть,- наш!

Ясний та великий!

Церква наша з давніх літ

Перейшла нінащо.

Кілько є у нас святих -

Bci стали ледащо.

Maтip божа на дошках

Згорбилась, зігнулась,

Апостоли розійшлись,

А Варвара здулась.

Миколай від хробакшів

Порохном узявся.

Сам спаситель на вратах

Поздовж перепався.

Миколая нам позволь

Наново зробити,

Maтip божій через зад

Клин їден забити.

Апостолів вcix уряд

Дрючками зігнати,

Спасителя на вратах

Щоб на шпуги взяти.

А з Варварою уже

Нічого робити:

Коли вона здулась так,

То кажи покрити».

14 июня

ПО ВОДІ ПІДУ

По ярмарку циганчук

Конем виграває,

Понад воду вcix людей

3 ярмарку скликає.

Кого здибає - кричить;

«Сину, тату, діду!

Ходіть живо понад став,

Я по воді піду».

Посходились понад став,

«Bci по грошу!» - каже,

Bci по грошу i дали.

«Іди ж,- кажуть,- враже!»

Але циган на коня:

«Cпacибi вам, люди!

Toгдi піду по воді,

Коли зима буде!»

ЦИГАНСЬКИЙ ХРЕСТ

Стоїть циган на ніiгy,

Мужик проїжджає.

«Чи не хочеш ти хреста?» -

Мужика питає.

«Чом не хочу?» - каже той,

«То дай десять грошей,

Будеш такий мати хрест

Хороший-хороший!»

Дав десятничка мужик,

А циган на штуки:

Гугуп наознак у сніг

I розкинув руки.

I легенько устає,

Устав та й регоче.

«Ото,- каже,- тoбi хрест,

На cнігy, панотче!»

ЦИГАН-ПАСІЧНИК

Раз бaгатi хазяї

Цигана приймали

I тут йому, на біду,

Щільник меду дали.

Розсмакував бiciв син

То все, було, ходить,

Стане, шельма, під вшікном

Та й «меду» заводить.

Що не гнали хазяї -

Ніяк відігнати,

Ото його до джмелів

Здумали післати.

Питається сам хазяй:

«Хочеш меду, враже?»

«Чом не хочу, тату мій,

Хочу»,- циган каже.

«То возьми ж coбi дупло

3 медом i пчолами».

Циган його ухватив

Руками й ногами.

«А де ж, тату, то дупло?..»

«Отам серед ліса!

Гляди ж, мухи не дрочи

Та не згадуй бica!»

Побіг циган, такий рад,

Що мед буде їсти.

Серед лісу стоїть дуб -

Давай по нім лізти.

Прилізаеє до дупла,

Моститься, небора,

А в дуплi джмелі-джмелі

Гудуть, аж говорять.

Тілько руку до дупла -

Вони й забришніли

I, як чорнеє рядно,

Цигана обсіли.

I шпигнув його їден.

«Господь,- каже,- з вами!»

Шпигнув другий. «Та піди ж

До божої мами!»

Далі кілька вже ураз

Цигана кусає.

«Та ідіть-бо до святих!» -

Циган промовляє.

Далі видить неборак,

Що вже й пухне губа.

«Тепер,- каже,- к чорту йдіть!»

Та шелеп iз дуба!

ХОЛОДНО

Сидить голий циганчук,

Аж мало не плаче,

«Тату,- каже,- холодно!

Зуб до зуба скаче».

А той йому поясок:

«Та на! Не журися!

Коли тoбi холодно,

То підпережися».

ЦИГАНСЬКИЙ НАЙМИТ

Оддавав у наймити

Циган свого сина.

«Та він,- каже,- буде в вас

Предобра дитина!..

А як коли зноровить

Та їсти не схоче -

Не жалуйте, прошу вас,

Нагаєм, панотче!

Та все йому говоріть:

«А їж-таки, враже!»

А робити - чорт iз ним! -

Не силуйте!» - каже.

ДУДКА

Сидить бідне циганя,

Попхинькує стиха.

А сопляк йому під носом

Аж замерз, до лиха,

А другеє циганя

Біду потішає:

«Ото,- каже,- наш Роман

Яку дудку має!»

ЦИГАНСЬКА СМЕРТЬ

Розказував циган раз

За смерть свого сина:

«Щеніхтo так не вмирав,

Як моя дитина.

Тільки-то вже смерть прийшла,

А він на всю хату:

«Люльки, люльки! - закричав.-

Люльки,- каже,- тату!»

Приніс йому таки сам,

А синок, небога,

Тілько раз coбi пакнув

Та й пішов до бога!»

ВАРЕНА СОКИРА

Прийшов москаль на постій,

Заглядає в очi:

«Свари, бабка, што-нибудь!»

А бабка не хоче.

«Нема!» - каже. - «Как не быть?»

«А нема нічого!»

«Та ну, бабка, не шути!»

«Та нема ж, їй-богу!»

«Так и нет суда на нет!..

А тапор имееш?»

«Та сокира десь була!»

«А вады нагрееш?»

«Та нaгpiю; що ж з води?»

«Ничаво, паладим,

Лиш бы тапор та вада,

Что-нибудь да сладим!»

Горить вогонь у печі,

Окріп закипає,

Москаль бере у окріп

Сокиру кидає.

«Теперь, бабка, если б так

Хоть крупы немного...

Энто было б знаешь что?

Ану-ка, ей-богу!»

Гішла баба до сіней,

Пригорщу приносить,

Але москаль, бiciв син,

Сальця iщe просить.

Внесла баба i сальця,

А далі до юшки

Підкинула i сама

Солі та петрушки.

I все її на yмi

Варена сокира,

А сокиру вже давно

Витягнув псявіра.

Укипіло - їв москаль,

Баба помагала,

Москаль ранець натягав,

Баба