Юлія Лавошник - Повернутись назад, Юлія Лавошник

Картинки знов промайнули перед моїми очима, і тепер я їх впізнавала, то були тільки мої спогади, але за мить я винирнула з води. Вона була холодною і тепер я це чітко усвідомлювала, бо я почала тремтіти і несподівано парадоксально відчувати себе саме тут більш живою. Вода стікала по моєму волоссю і обтяжувала мокрий одяг, який я могла б і зняти перед тим, як йти в воду, але світлі ідеї приходять в голову не одразу. Я йшла до берега, де мене чекав самотній привид чоловіка, кидаючи камінчики у воду від нудьги.