Юлія Лавошник - Повернутись назад, Юлія Лавошник

– Не знаю що ти робиш, але це виглядає весело, – сказав він. 

– Я хочу загадати бажання, – пояснила я. – Якщо з’їсти першого снігу і загадати бажання, то воно здійсниться, так кажуть на галичині.

– Тоді, якщо це зроблю і я, то шанси на здійснення підвищуються, – сказав він чим розсмішив мене. Люди, що теж були на даху, не звертали на нашу дурь уваги, бо самі були зайняті і видовищем, і снігом.

– Ти ж не знаєш, що я хочу загадати.

– Але я загадаю, щоб твоє бажання здійснилось, тоді не важливо що конкретно загадаєш саме ти.

– Я хочу щоб ми були щасливі, – посміхнулась я йому.

– Тоді це треба мені казати, а не всесвіту, бо думаю я маю можливості, щоб це виконати, – посміхнувся він, і притягнув мене в свої теплі обійми. – Тому просто, якщо захочеш щастя, можеш одразу мені язика показувати, а не всесвіту, – поцілував він мене в ніс, а я розсміялась, бо в цей момент здається дійсно була щаслива, як ніколи. 

Два роки по тому…

В Україні нарешті було спокійно, те чого ми чекали так давно, і в це навіть не вірилось, особливо коли звикаєш до постійних обстрілів. Ключовим моментом стала операція Павутина, яку провели СБУ на початку літа двадцять п’ятого року, і знищила неймовірну кількість бойових літаків противника. 

Коли мені довелось повернутись в Україну Алан теж рвався зі мною, він не хотів мене відпускати в мій улюблений але небезпечний Харків одну, але я не могла не поїхати. Відпустка скінчилась, і мені час було повертатися до роботи.  У Алана теж вже з’явились проекти, бо спільнота дізналась, що він нарешті повернувся до справ. А потім, він вирішив, що час знайти собі клієнтуру в рідній Україні, і в нього це без проблем вийшло, він виграв декілька тендерів і почав працювати з власником готельного бізнесу поблизу Бакоти на Хмельниччині, адже потрібно розвивати нашу країну і відкривати її красоти для іноземних туристів. Завдяки цьому, ми стали з ним бачитись ще частіше, він навіть жив якийсь час в Харкові, який йому безумовно сподобався, бо як це місто може в себе не закохати? Мама і Булочка прийняли Алана, мама швидше, а Булочка ще певний час крутила носом, але тепер вони наче нерозлучна пара. 

Коли Алан остаточно поправив своє здоров’я, то попри все, як і обіцяв, вирішив податись до лав ЗСУ, щоб боронити нашу державу. Але вийшло так, як я і казала, поки він це зробив, війна вважай скінчилась, тому йому сказали йти і займатись своїми справами, а ще може задонатити на збори, якщо сильно хоче допомогти. 

Зараз літо, і ми взявшись за руки гуляємо вздовж пляжу в Сан-Віто-Ло -Капо, це курортне містечко в Сицилії. На мені вільний білий сарафан, який не сковує рухів і капелюшок від сонця. Легкий бриз куйовдить волосся, яке встигло відрости за два роки, пісок приємно ковзає крізь пальці ніг, а тепла вода лоскоче ступні. Алан підкотив свої бежеві штани, щоб не намочити, а рубашка майже на распашку відкриває його засмаглий торс. Ми досі щасливі разом, і зараз перебуваємо у весільній подорожі. 

Оформити відносини вирішили тільки зараз, бо постійно не вистачало часу займатися цим питанням, а тягнути далі вже не можна, бо скоро нас буде більше ніж двоє, і ми станемо ще заклопотаніші, але і й більш щасливіші, ніж були.

Кінець