Сімона - Моя пташка , Сімона

Адам:

-Ви все обшукали? Як ви могли її прогавити? Йолопи.за що я вам плачу? Ідіть шукайте далі. Ви камери дивилася?

- Камери дивилася,там видно як дівчина вийшла з маєтку та пішла до будинку прислуги. Більше не де її камери не зафіксували. 

- Ідіть геть!

Сука,йолопи! Як можна прогавити дівчину.

Думай Адаме! Думай!

Так під ранок до мене заїхав Лука, може вона втекла з ним? Чорт,він її впізнав і забрав . Мабуть повіз до Захара. 

Треба дізнатися обстановку.

- Алло ,Захаре. Що робиш?

- У тебе є щось для мене? Ти її знайшов?

Так вона не зним,тоді з Лукою.

- Ні . Але хотів де що спитати.

- То питай,я зайнятий.

- Наскіль тобі ця дівчина важлива?

- Важлива, дуже важлива.Я світ переверну але знайду її.

- Зрозумів.

Відключаю дзвінок.

Тепер треба поговорити з другим сином.

- Лука,є розмова.

- Так,правду кажеш,є.

Вона точно з ним. 

- Де і коли? Запитую,я.

- Я приїду до тебе,розмова буде серйозною.

- Чекатиму.

Ну це добре, що тільки Лука знає про дівчину.Він розважливий і не буде діяти імпульсивно.Але прийме сторону брата однозначно! 

Погляд сина ,важкий та з призирством.

Він мовчить,чекаю що я почну говорити першим.Гараз,я почну.

- Вона у тебе?

- Так.

- Ти ще не сказав Захару?

- Ні.

- Чому?

- Він тебе придушить своїми ж руками.

- Що будеш робити?

- Мені от цікаво, наскільки ти там замішаний? Ти один з засновників, того притону?

- То не притон, і так я один з головних.

Він мовчить,думає.

- Я розповім Захару.І віддам йому дівчину.

- Про наслідки ти подумав? Твій брат мріє зруйнувати цей бізнес. Мої партнери цього не допустять.

- Подумав.

Лука розвертається і виходить.Я відразу набераю номер начальника охорони і наказую їхати до Луки і привести дівчину до мене.

Я її не віддам,вона моя власності.

Лука:

Сідаю в машину і набираю Захара.Йому до мого будинку блище, треба захистити Еленію. Знаю , що Адам вже відправив своїх людей.Якщо ж ні то навіть розчаруюсь в йому.

- Захаре,кидай все і їдь до мене.Там Еленія, захісти її, потім все розповім.

У відповідь жодного нормального слова,один потік матів.

Так наслідки будуть! Але тримати все в секреті не можна,як довго її приховувати.

Ми впораємося.

Еленія:

Я прокинулася сама без Луки. Хоча пам'ятаю ,що заснула на його грудях, стукіт його сердце мене заспокоїв.

На вулиці ще дуже рано.Сонечко світить у вікно лагідним промінчиком,наче пестить мою шкіру.Чудовий початок дня.Нога майже не болить,і я намагаюся встати з дивану.Мені хочеться оглянути будинок та прилеглу територію. 

Трішки розімяла ногу і вставши іду розглядати мій прихисток.

Кухню я вже бачила,ми чудово провели там час.Лука слухняно виконував мої вказівки що до вечері. Він був дуже смішний і розгублений, але милим та чуйним.З Лукою , мені не страшно.

Іду дивитися кімнати, тут їх декілька.Перщі дві звичайні,там ніхто не живе,вони мабуть для гостей.Відчинивши треті двері потрапляю в кабіне.Він світлий,великі вікна в які світить ранкове сонце. Білі меблі, полички з книгами і фоторамки. Підхожу блище,розглядаю їх.Багато групових фото, ще є фото жінки, вродливої.Беру її в руки роздивитися,та за дверима чую шум.В будинок вриваюсь якість люди, тікати я не можу,нога не дозволяє.Вони входять до кабінету,впізнаю начальника охорони Адама.

- Хапайте її.

- Ні, тільки не туди, Будь ласка! Не треба.

Мене хапають двоє чоловіків та тягнуть за собою!

- Благаю,не треба.

Намагаюсь вириватися,але що мої 50 кг!!!!

Мене запихують у машину, під'їжджає ще одна,перегородивши дорогу.З неї виходить чоловік і поченає стрілянину.Я падаю на підлогу,прикриваючи голову руками.

А вони все стріляють! Щось кричать один одному.Нарешті хтось сідає за кермо і машина їде.Я так і лежу на підлозі,боюсь подивитися хто керує машиною,і боюсь що мене вб'ють.

Захар:

Щось відбувається, нутром чую,щось відбувається! Моя інтуїція рідко мене підводить. Приїзд Луки, вчора,розмова про Еленію.Батько теж якійсь дивний. Невже не зрозуміло,що дівчина мені дуже важлива, якби не так то хіба ж звернувся до нього по допомогу.

Щось відбувається.

Звонить телефон,Лука. Відразу беру слухавку.

- Захаре,кидай все і їдь до мене.Там Еленія, захісти її, потім все розповім.

На сикунди дві я завис! Захистити,в голові тільки слово,захистити.- Сука,якого хуя вона там?

Швидко вибігаю і сідаю в машину. У мене купа питань,а з це все потім, нарешті ми її знайшли.

Підїжаючи до будинку брата,бачу як дівчину запихують в салон машини, паркуюсь перегородивши дорогу,без вагань дістаю пістолет та починаю стріляти спочатку у повітрі. В мене летить відповідь, і поченається перестрілка.

-Негайно відпустіть дівчину.Я вам наказую.

Якщо ж ні покладу вас всіх!

Вони не реагую, я підстрелив двох,не вбив але вививи зі строю.Третього впізнаю,це начальник охорони мого батька. 

- Що за хуйня!- Ти не знаєш хто перед тобою?

- Знаю,але мені наказано привести її любою ціною.

Я наставляю на його зброю,та повільно підхожу до машини з дівчиною,сідаю за кермо.Різко даю задню та викручую кермо.Розвертаюсь жму на газ. Нарешті вона в безпеці.

Трішки відїхавши набираю брата. 

- Ти знав? Ти сука знав що батько замішаний.

- Дізнався сьогодні вранці.Еленія з тобою.

- Так. Обертаюсь назад і бачу як перелякана дівчинка лежить на підлозі.Боїться подивитися на мене.

- Куди їдете?

- Що ти пропонуєш?

- Ти пам'ятаєш я купив нещодавно будинк біля річки.Батько не знає про нього ідьте туди.

- Гаразд.

Кладу слухавку.Треба заспокоїти її, треба десь зупинитися.Зупиняю машину на узбіччі і повертаюсь до Еленії.

- Пташко! Не бійся це я.

Вона не дивлячись на всіх страх підіймає голову і дивитися на мене.

-Чужинцю?

- Так,пташко це я.Тільки звати мене Захар.