Олена Вал - Різдвяні історії, Олена Вал

Розділ 3

      Марійка стояла біля великого дзеркала в реабілітаційному центрі Кельна. Світло ламп падало на її худеньку фігурку, а поруч стояла фрау Аріна – її реабілітолог. Жінка лагідно посміхалася, підтримуючи дівчинку.

– Давай, Марійко, ще раз. Крок вперед, не бійся, – м'яко промовила вона.

    Марійка зосереджено дивилася на своє відображення. Її права нога тепер була металевою, незвичною, але їй довелося навчитися жити з цим. Вона зробила маленький крок, потім ще один. Спочатку невпевнено, але з кожним днем усе краще.

– Добре! Молодець! – похвалила фрау Аріна. – Запам’ятай, твій протез – це частина тебе. Він не слабкість, а твоя сила.

    За дверима спостерігали Світлана і Сергій. Очі матері зволожилися, коли вона побачила, як її донечка, нехай ще й тремтливо, але вперше без опори пройшла кілька кроків.

– Вона впорається, – прошепотів Сергій, обіймаючи дружину.

      Світлана ніби знову з жахом побачила ті миті, коли Сергій летів до Запоріжжя. Як, побачивши їх військові, без зайвих слів та паперової тяганини перенесли дитину до карети швиткої допомоги. Численні операції та нарешті слова хірурга:"Криза минула. Жити буде". Виїзд до Німеччини і нарешті- перші кроки Марійки! Чи це не щастя?

     Ті кілька місяців у Німеччині були непростими. Операції, біль, сльози… Але й підтримка, тепло нових знайомих, небайдужих лікарів та волонтерів. Фрау Аріна стала не просто реабілітологом, а другом. Вона терпляче працювала з Марійкою, допомагала їй долати страхи і сором’язливість. Фрау Аріна  емігрувала до Німеччини ще у 2006 році, а зараз живе тут зі своїм сином, що має також особливості розвитку- ДЦП. Тож, фрау Аріна сама відчула різницю між підходом до питання реабілітації німецьких та українських спеціалістів. Вона із захопленням та материнською теплотою ставилась  до Марійки та її родини.

      Одного разу, коли Марійка впевнено крокувала по залі, Аріна вручила їй маленький подарунок – ляльку в українському вбранні.

– Це тобі, моя сильна дівчинко. Нехай нагадує, що ти можеш усе.

Марійка обійняла жінку і прошепотіла:

– Дякую...

      

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍