Анатолій Луженецький - Проєкт Лазар, Анатолій Луженецький

***

Минуло кілька днів. Щоранку та щовечора я тренувався, а вдень ходив цвинтарем, вбиваючи скелетів. Іноді допомагав старому - відновити огорожу, поставити ворота, зібрати якісь трави тощо. Ночами ми замикалися в хаті й розсипали спеціальний порошок на порозі. Він робився з оброблених вогнем магічних каменів, як той, що я знайшов, та освяченої солі. Авжеж, ефект буде і від простого магічного порошку, допоможе проти якихось слабких монстрів.

Хоч мені хотілося подивитися на тих, хто намагався кілька разів увірватися до нас, проте Морфей відмовляв. Як він пояснив, більшість чудовиськ цього світу дуже недолюблюють світло Аркхи й проявляють активність уночі. Чому? Досі ніхто достовірно не відповів, є теорії, проте старий цим не цікавився. У мене ж було кілька припущень і одне з них полягало в тому, що цей світ не має супутника. Тому ніч темна, як смола, та освітлюється тільки світлом далеких зірок. І якщо вдень енергія Аркхи пригнічує монстрів, то вночі їх нічого не зупиняє.

Ще дід розповів, що більшість монстрів існують подалі від скупчення людей, вибираючи запущені чи глухі місця. Тут Морфей навіть знав чому так: бо в містах багато священиків, а інколи і магів. Ще й кожне місто зачищає територію біля себе, тим самим зменшуючи кількість монстрів. Те ж стосуються доріг, по котрим постійно їздять патрулі.

Поки полював на кладовищі, помітив також кілька закономірностей. Зі скелетів нічого не випадає, але зі зміненого магією кабана випав сірий невеликий осколок. Як потім пояснив старий, усе в цьому світі носить у собі магію, і саме це накопичується у вигляді каменів. На мій подив, щодо людей, Морфей пояснив: у магів нічого не накопичується, рівномірно розподіляючись по крові та органах. Чому? Знову ж таки, за всіма подробицями - не до старого.

Скелети ж з'являлися з могил, насичуючись негативною енергією, розлитою навколо. Чи то темрява, чи то смерть, чи то первинний хаос. Загалом, більшість монстрів матимуть відгомони цих стихій, тому за повір'ями, ці типи магії несуть одне зло. Я не відчував цю ефемерну енергію, а от Морфей мав таку здатність. Є припущення, що і я через деякий час зможу відчувати, щойно звикну до цього світу. Подивимося. Для початку треба зачистити кладовище.

На пропозицію розкопати й роздрібнити на частини кістки - дід заматюкався, мало не вдаривши мене лопатою. Адже бог смерті такого не пробачить, та й це суперечило нормам цього світу. Після вибачень, старий ще півдня бурчав, поки не заспокоївся.

Перед сном повідав сестрі, чим займався, заодно поцікавившись її справами. Також запитав, щодо опікуна - мене досі хвилювало, що він ніяк не зв’язався з нами, хоча, здавалося, що щиро до нас ставився. Може листи і не доходять? Адже досі я не отримував жодних повідомлень, хоча скільки днів вже минуло. Потім переглянув журнал, який поповнився інформацією про світ, про трави, загалом, про все, що мені розповідали. Засвітилася і карта, в тих місцях, де я був. Помітив ще, що системою практично не користувався, все відкладалося в голові, як за життя. Тільки зараз, коли усвідомлено активував голограму, відчув, що перебуваю в грі.

Цікаво з дідом все-таки час проводити, багато чому вчить, але якщо чесно, не вистачало більшого руху, надто все було... спокійно, чи що. Та думаю, всі перші локації такі: щоб звикнути.

Прокинувшись, вийшов на ґанок, потягуючись. Ранок видався чудовим: пташки співають, сонечко світить, вітер шелестить травою і листям, три глибокі подряпини біля входу... стоп, що?! Придивившись, провів долонею по западинах: свіжі, є навіть частинки засохлої крові.

- Це ще що? - Морфей, як і я, втупився на сліди.

- Вночі було тихо, жодного шереху, жодних звичних звуків, от я й здивувався. Ти не знаєш, хто це?

- Може, вурдалак або звір нічний, - старий задумливо почухав потилицю. - Перший раз таке бачу. Ну та годі! Все одно ці тварюки вночі бродять. Піди принеси води й обійдеш територію, я поки сніданок зроблю і дров наколю.

Взявши казанок, попрямував до найближчого струмочка. Провівши невелику розминку, розпаливши тіло, я поліз до струмка, фиркаючи, швидко вмився. Набравши води в казанок, покрокував назад. У хаті на мене вже чекала гаряча каша з трав'яним чаєм.

Ситий та задоволений, прихопивши меч, я вирушив оглядати кладовище. Близько двох сотень могилок на території, і місця, звідки лізли скелети на самій околиці. Пройшовшись, я не зустрів жодного скелета. Та й земля не була розпушена, як зазвичай, коли вони з'являлися. Походивши по колу, нічого не знайшов і спантеличено пішов назад.

Проходячи повз одну з могил, краєм ока помітив рух і відскочив убік. З-під землі вирвалась гниюча рука, спробувавши схопити мене за ногу, чим неабияк налякала. Розлютившись, штовхнув кисть, що стирчала, водночас дістаючи меч із піхов. І, коли показалася голова трупа, що розклався, встромив клинок в око нежиті. Тварюка відразу затихла. Серце шалено калатало, я зосередився, намагаючись знайти нових ворогів. Посилений слух не підвів, і я точно знав, звідки ще лізуть троє зомбі. Не скелети, як я звик. Невже еманації енергії збільшилися?

Мертвяків, що вилізли, зустрічав, як і першого, встромляючи меч у голову, що тільки-но з'явилася. Убивши останнього, прислухався... нічого.

«Вам доступна професія - мисливець на нежить. Клас: Воїн. (РЕКОМЕНДУЄТЬСЯ)

Увага! Клас можна вибрати лише один раз! При виборі професії, клас вибирається автоматично.