Олена Арматіна - Договір, або приборкання Темного ельфа , Олена Арматіна

10

- Ваша Високість, я наполягаю! - волає невідома мені жінка. - Вона ще занадто квола!

Я навіть не встигла ні злякатися, ні набути вигляду, що більше личить королеві, як двері відчиняються, і я бачу нових персонажів.

На задньому плані - жінка з таким самим темним відтінком шкіри, як в Оука чи Ріанни. Її густе сиве волосся зібране в кумедний пучок на самісінькій маківці, з якого стирчать чи то гілки, чи то кострубаті спиці.

Попереду неї мчить молодий чоловік зі світлим волоссям, що переливається пурпуровими і блакитними відтінками. Божевільна комбінація, як на мене. Але хто я така, щоб судити про ельфійську моду? Незважаючи на це райдужне неподобство, його обличчя здалося мені знайомим. У мене не виникло жодного сумніву, що я бачу брата Короля Ельфів. Вони дуже схожі, хоча ніс цієї людини трохи пласкіший, очі трохи округліші. І брови не схожі на темні стріли, як у Хейана, а вигнуті дугою. Тому складається враження, що він постійно здивований.

- А ось і вона - наша Королева Ельфів!

Що значить «наша»?! Чому мені в голову одразу полізли непристойні думки? Чи не тому, що гість надто вже уважно затримався поглядом на тому місці, де мали бути груди?

Він широко посміхається мені й плескає в долоні.

- Яка честь нарешті познайомитися з вами. Сподіваюся, я нічого не переплутав? Ви точно - Королева? Зараз ви маєте набагато привабливіший вигляд, ніж у тій жахливій сукні.

Тут я була з ним абсолютно згодна - сукня, обрана для мене Ріаною, мені зовсім не пасувала. Але слова цього чоловіка мене образили - його зміст і тон були обурливі. Як і те, що він так безцеремонно увірвався до чужої спальні. І не просто в опочивальню - а в спальню Королеви! Моя мама завжди стукала об укіс дверей, перш ніж увійти в мою спальню. А тут... Обурливо!!!

- Ви не помилилися, принц Меріо. Це - Королева, наречена вашого брата.  А це - спальня Королеви. І ви порушуєте всі пристойності...

Ну, припустимо, я вже не наречена. Адже ритуал у Храмі було здійснено. Може, вони про це не знають? Або кажуть так лише тому, що ми з Хейяном ще не... Ще не... Та що це я так засмутилася, подумавши про такий природній для людей процес? Мама завжди казала, що секс - це не соромно. Секс - це прекрасно.

- Заткнися, Оук.

Оук дивиться на його пальці, а мені одразу стає не по собі - я бачу, як на їхніх кінчиках з'являється світіння. Від занепокоєння Оука в мене по руках біжать мурашки. Щось не так із цим родичем.

- Ви обоє, можете йти, - Меріо зневажливо відмахується від Оука і жінки, що стоїть позаду нього, - Забирайтеся геть!

- Я благаю вас, ваша високість, їй потрібен відпочинок, - літня ельфійка кладе руки на стегна і дивиться на принца, як на вередливу дитину. - Ви зможете повеселитися пізніше.

Повеселитися? Мені страшенно не подобається, як це звучить. Колюче занепокоєння раптом перетворилося на кігті, що впиваються під шкіру.

- Я можу розважатися, коли мені заманеться. Я - принц. І маю на це повне право! - каже він із повільною усмішкою на губах. - А тепер геть. Обидва геть. Те, що стосується королівської сім'ї, не стосується вас, негідники.

- Хейан дізнається про це! - жінка так і не зрушила з місця.

Я навіть захопилася її стійкістю і тим, як вона суперечила принцу.

- Біжи і розкажи моєму братові, - Меріо закочує очі. - Ти завжди так робиш, Поппі.

- Хтось має тримати тебе в узді. Не те, що твоя мати, - бурмоче вона. Але замість того, щоб піти, вона підходить до мене і кладе руку мені на чоло. - Я Поппі, дорогенька. Я походжу з давнього роду королівських цілителів. Тож, якщо тобі щось знадобиться, клич мене або Оука.

Я киваю. Щось у її манерах нагадує мені старого доброго містера Еббота, сусіда моїх батьків.  І в мене щемить серце. Я так і не попрощалася ні з ним, ні з іншими своїми пацієнтами. При думці про тих, кого я залишила вдома - тих, хто потребував мене, - я ледь не заплакала, коли вона відсторонюється і йде. Оук слідує за нею, кинувши на мене останній насторожений погляд.

- Отже, ти - Королева Ельфів. Весь цей час ми чекали... на тебе? - Меріо оцінювально оглядає мене.

Незважаючи на те, що зілля Оука починає діяти і я почуваюся набагато краще, я навіть не намагаюся вибратися з ліжка. Я почуваюся жалюгідною і безпорадною - неможливо бути грізною, лежачи в ліжку в нічній сорочці.

- Вочевидь, - сухо кажу я.

- Ой, який милий голосок. Завжди вважав, що голоси людей скрипучі й не мелодійні. З огляду на виставу, влаштовану тобою на троні з червоного дерева, ти - справді ТА САМА Королева.

Він повільно підходить до мене.

- Щаслива, що ми змогли це прояснити. Чи можу я ще чимось допомогти вам?- я з прищуром дивлюся на нього знизу вгору і до самого підборіддя підтягую ковдру.

Немов у відповідь його темно-сині очі спалахують крижаними виблисками - саме так, за словами очевидців, дивляться Знавці. Попри те, що я нічого не відчула, не маю сумніву, що він щойно намагався дізнатися моє справжнє ім'я, і я здригаюся при думці про те, що він може зробити, знаючи його. Меріо хмуриться й одразу опускає погляд на каблучку з лабрадоритом. Ту саму, яку одягнув мені на палець Король Ельфів. Я мимоволі стискаю пальці в кулак. Ось вже чого я не очікувала, так це того, що вороги, про яких попереджав Хейан, перебувають у замку.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍