Олена Арматіна - Договір, або приборкання Темного ельфа , Олена Арматіна

- Так. Це, безумовно, ім'я. Я чую його вже вдруге. Перший там, у тронній залі.

Чоловік стрімко наблизився до мене так, що ми дивилися один одному в очі. Тільки зараз, з такої короткої відстані я побачила, що його райдужка здавалася живою. Тільки б звідти не вистрибнуло щось, як із рани Ріанни.

- Рібель, - луною у свідомості відлунило вже знайоме ім'я.

- Ви захищаєтеся, моя Королева, - тихо сказав Оук. - Ви спромоглися приховати від мене свої думки. Це прекрасно. Просто чудово.

З такою ж швидкістю, як наблизився, з такою ж швидкістю він і відскочив від мене. Мені здавалося, що ще трохи, і він застрибає від радості. От тільки через що?

Впоравшись зі своїми емоціями, він знову сів на ліжко біля мене. Напевно, незважаючи на значний зріст і широкі плечі, він був дуже легким, тому що м'який матрац під ним навіть не здригнувся.

- Я боюся помилитися, моя Королева... Але, перед тим, як ви почули ім'я... ви думали про якусь конкретну людину?

Я спробувала згадати. Безумовно, я не забувала ні про Оука, ні про Короля Ельфів. Не пам'ятаю, що трапилося першого разу, але другого і третього я абсолютно точно думала про... Ріанну.

- Так, - невпевнено сказала.

- Прекраааассснооооо. У мене буде до вас прохання, люба. Поки ми не обговоримо це з Королем, нікому не кажіть про це. Про те, що ви чуєте таємні імена.

Ух, ти... Сон із мене як рукою зняло, коли я уявила собі, що дізналася таємне, справжнє ім'я Ріанни. Але розпитати Оука не встигла - з-за дверей пролунав несамовитий жіночий лемент...