Роман Миколайович Коваль - Багряні жнива Української революції, Роман Миколайович Коваль

Калина, 1963. — С. 5 — 25, 29, 30, 36–40, 64, 68, 87, 104, 108, 119, 121–123.

Сімянців В. Студентські часи. Спогад. — Вашингтон, 1973. — С. 64, 65, 76, 112, 138, 139, 157,158.

Сім’янців В. Постачання і поповнення // У 50-річчя Зимового походу Армії УНР. — Нью-Йорк, 1973. — С. 222, 223.

Сім’янців В. Так родились лицарі ордену Зимового походу // У 50-річчя Зимового походу Армії УНР. — Нью-Йорк, 1973. — С. 203.

Сім’янців В. Тульчин // У 50-річчя Зимового походу Армії УНР. — Нью-Йорк, 1973. — С. 213–217.

Особиста справа Валентина Сімянціва. ЦДАВО, ф. 3795 с, оп. 1, спр. 1926, арк. 1 — 92.

Особиста справа студента Сімянцева Олекси. ЦДАВО, ф. 3795 с, оп. 1, спр. 1925, арк. 1 — 93.

99. Генерал-полковник Армії УНР Андрій Вовк.

Божко О. Генерал-хорунжий Армії УНР. Невідома автобіографія Ю. Тютюнника // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — Київ, 1998. — Ч. 1/2 (6/7). — С. 24–56.

Витяг із послугового реєстру генерала-хорунжого Андрія Вовка. ЦДАВО, ф. 5235, оп. 1, спр. 354, арк. 55–58.

Генерал-полковник Андрій Вовк // Дороговказ: орган вояцької думки і чину. — Торонто, 1969. — Січень — березень. — Ч. 23 (42). — С. 17, 18.

Енциклопедія українознавства. — Львів, 1993. — Т. 1. — С. 294.

За Державність. Матеріяли до Історії Війська Українського. — Варшава, 1938. — Збірник 8. — С. 17.

Колянчук О., Литвин М., Науменко К. Генералітет Українських визвольних змагань. — Львів, 1995. — С. 26, 27.

Тинченко Я. Українське офіцерство: шляхи скорботи та забуття. — Київ, 1995. — Ч. 1. — С. 173–175.

У 50-річчя Зимового походу Армії УНР. — Нью-Йорк, 1973. — С. 249.

Л-ий І. (Генерал-полковник Андрій Вовк) // Дороговказ: орган вояцької думки і чину. — Торонто, 1967. — Січень — квітень. — Ч. 14–15 (33–34). — С. 27.

100. Андрій Глувківський і сотник Пругло.

Глувківський А. Останній день на рідному терені. ЦДАВО, ф. 3795, оп. 5, спр. 78, арк. 929.

Особиста справа студента Глувківського Андрія. ЦДАВО, ф. 3795 с, оп. 1, спр. 893, арк. 1 — 85.

Воскресіння синів і дочок, які полягли у боротьбі за свободу нашої Батьківщини
(Післямова автора)

На тему Української революції 1917–1920-х років можна написати багато книг — тисячі, а може, й десятки тисяч. Та хто їх пише?! Почали, щоправда, деякі науковці захищати дисертації на цю тему. Але написані вони в більшості безсердечно. І не про Визвольну боротьбу українського народу пишуть історики, а про «громадянську війну». Рідкісним винятком стала дисертація «Селянські повстання в Правобережній частині УСРР у 1921–1923 роках…» Павла Стегнія. Талановито і лірично оживляє картини боротьби к. і. н. Костянтин Завальнюк. Чи багато ще прізвищ істориків можна назвати?

Дуже і дуже мало. Ніби табу лежить на Визвольних змаганнях доби 1917–1920-х років. Сталося це тому, що правдиве висвітлення цієї доби руйнує ідеологічний фундамент під ногами правителів України кінця ХХ — початку ХХI століття. Адже вони «патріотичне виховання» молоді формували — як і за часів СССР — на зразках героїзму совєтської армії в Другій світовій війні. Йдеться фактично про героїзм «совєтського народа» в боротьбі проти німців. На ньому фокусується суспільна увага. А висвітлювати правду про героїзм українського народу в боротьбі проти Красної армії (невдовзі совєтської) і масові злочини цієї окупаційної армії проти України влада не бажає. Бо так легко зруйнувати концепцію «патріотичного виховання», яка панувала в 1990-х роках та на початку ХХI століття.

Може, хоч зараз, прочитавши цю чи інші мої книги про Визвольну боротьбу, якийсь ветеран, а то й інвалід «Великої вітчизняної війни» гірко усміхнеться — за кого і за що проливав кров у 1939–1945 роках? Та 1956-го.

У Чехословаччині 1968 року й в Афганістані проливало кров за імперію вже інше покоління «совєтського народа».

Що казати, не одному поколінню наших земляків

Не за Україну, А за її ката довелось пролить Кров добру, не чорну…

Книга «Багряні жнива Української революції» — це розповідь про тих, хто пролив «кров добру, не чорну» за Україну, ця книга про справжню Велику Вітчизняну війну українського народу… Ця книга відновлює нашу історичну пам'ять та оживляє синів і дочок України, які полягли в боротьбі за її свободу і щастя.

Вічна Їм пам'ять! І слава!

Відгуки на перше видання книги

Володимир КОЛОМІЄЦЬ, лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка: «Як редактор книги «Багряні жнива Української революції» мушу зазначити, що такої актуальної й потрібної для долі сучасної України праці — я зараз не знаю… Роман Коваль — письменник, що глибоко проник у правду життя відроджуваної України 20-х років минулого століття. І його документальні життєписи вояків того трагічно-сяйного для України часу — визначальні і досі».

Гурам ПЕТРІАШВІЛІ, поет: «Для досягнення головної мети — справжньої незалежності своєї Батьківщини — письменник Роман Коваль, на мій погляд, обрав єдино правильний шлях: звільнити національну свідомість деяких співвітчизників від страхів, від комплексу меншовартості й від схильності занадто сумувати. Робить він це тим, що відтворює постаті українських героїв. А знаходить їх Роман Коваль не в своїй фантазії, а в невідомих досі архівних документах, які складає у літопис Визвольної боротьби свого народу. Яскравим підтвердженням чого є його книга «Багряні жнива Української революції». Це величезний і праведний труд. Це є служіння Справедливості і Добру!»

Василь ШКЛЯР, письменник: «Роман Коваль — єдиний сучасний письменник, котрий видобуває із темряви нашого злочинного забуття і страху правду про українсько-російську війну 1917–1920-х років.