Маїра Цибуліна - Сестри назавжди, Маїра Цибуліна

79

Минулої Пасхи Бурачки очікували гостей. Мали приїхати Ромко, брат Миколи, Руслан, Таня, дружина Ромка, ну і Геня, і Володимир. Але гості так і не з'явились, видно Геня обдурила Михайла Михайловича, говорячи, що вони приїдуть. А  Бурачки так чекали на них, особливо Микола. Він навіть надів білу сорочку, нові штани, зачесався, побрився і напахнився. Але минали години і так ніхто й не подзвонив у двері. Бурачки думали, що гості їдуть, щоб з ними попрощатися, бо Геня і Володимир збиралися переїхати до Кривого Рогу, де жили їх син і внук. Все покинути і поїхати на чужину. Хоч це й Україна, проте коли там розмовляють російською мовою, точніше суржикам, то це вже чужина. Як на старість їм хотілося все кидати: рідну хату, рідне село, таку родючу землю, чорнозем, що не посадиш, те й зійде, і зародить вдвічі більше, аніж будь-де, аніж, наприклад, в Калуші.

Бідний Микола страждав, поки в нього жевріла надія, що гості з'являться, йому було нестерпно думати, що його кидає його ж таки рідна сім'я. Невже він їм не потрібний, невже вони його не люблять? Найгірше Миколі боліли слова, які говорила Геня Михайлу Михайловичу, а Світлана підслухала і все Бурачкам розказала.

- А чого ви їдете в Кривий Ріг? - запитав Михайло Михайлович.

- Та в мене там рідні, - відповіла Геня.

- А в Калуші хіба нема рідних? - перепитав чоловік.

- Що в Калуші? Хто вони мені такі? - казала Геня. - Бідні, обідрані наглі. Нащо мені таких. А от Ромчик - молодець! Скільки він добився всього!

Як таке може бути? Як могла мати зректися свого сина, доброго сина, хорошого? Коли таке є у світі, то він на межі загибелі, у такому світі не варто уже жити.

Як же боліло Миколі після цих слів, як йому було нелегко, душа розривалась від болю, горя. Він не вірив, що мати його, рідна його мати, таке казала про нього, про її сина, котрий її завжди любив і ні в чому їй не відмовляв. Як же вона могла до нього так ставитися, так з ним поводитися? Ще Геня тоді говорила, що у неї є всього одна внучка, Світлана. Що ж Марійка? Коли їй про це Ольга розповіла, то Марійка ледь не заплакала. Геня таке сказала, бо Марійка її на поріг не хотіла пускати, а Світлана пускала, ще й дозволяла правнуків бачити. Посварилась ж вона сама, а тепер хоче, щоб їй пробачили? Але ж які ті Бурачки дурні! Геня їх покинула заради свого Ромчика і Русланчика, а вони її ще досі люблять і то так сильно, що зроду ще ніхто так не любив. Дурні ж вони, - хіба я не правду кажу?

 

Після того, як сусіди Бурачків, Боднари переїхали на іншу квартиру, - хоч і недалеко, всього в інший будинок на тій же вулиці, - то їх колишню квартиру зайняла молода пара, недавно-що одружилися молодята.

От вже й рік після того минув, як вони живуть біля Бурачків. Звати ж їх Тарас і Оксана, а недавно у них син з'явився і теж Владиславом назвали, ще й він на два місяці молодший за Владислава Козловського.

- Люди, напевно, подуріли, - каже Марійка. - Усі своїх Владиславами поназивали. Наш - Владислав, сусідів - Владислав, ще й Валька Владиславом свого назвала.

- І у Свиридихи племінниця свого Владиславом назвала, - продовжує Ольга. - Та йому вже 5років.

- Чого наш Владік ще не говорить?

- Німець є німцем! А у сусідів Владик так говорить, аж зачудуєшся, який розумний.

- Точно. Хоч і на два місяці той молодший.

 

Одинадцяте вересня нового тисячоліття запам'ятається надовго, проте хтось цьому радітиме, а хтось сумуватиме. Хоч всі цивілізовані держави висловлювали своє глибоке співчуття, але з впевненістю я кажу, що кожна з них раділа, бо міф, який сотню років створював цій державі славу кращої країни в світі, розлетівся, коли лише перший літак врізався у хмарочос.

- Татко! Мамко! - кричить Марійка. - Сюди ідіть! Тут Америку підривають!

На крики Марійки збіглися Микола з Ольгою.

- Що сталося? - питає Микола.

- В США терористи... Та дивіться самі, - каже дівчина, вказуючи на телевізор.

- Нічого собі! Ну, дають, - дивується Микола.

- Дивись, як хмарочос падає! Вав! Дивовижно!

- А чого вони падають? - питає Ольга.

- В них літаки врізались, - відповідає Марійка.

- Чого?

- Це терористи... Я багато не чула. Треба буде вечером дивитися в новинах.

- Оце собі так! - не віриться Миколі.

- Як хмарочоси розвалилися! Класно! Хоч там люди були. Бідні люди! Людей шкода.

 Для Бурачків це як звичайне кіно, одне з тих американських бойовиків, яке вони дивилися з роззявленими ротами. Слава США з цим терактом помутніла в їх очах, як і у багатьох інших. Для них США стала країною багатіїв, злочинців і грабіжників.

Коли подивитися, пошукати причини, чому таке сталося, можна знайти одну відповідь. Ще коли жили на американських рівнинах індіанці, все було чудово. А от потім прийшли європейці, і увидівши стільки родючих незаселених земель, вони очуміли від цього, від бажання володіти цим всім багатством, бути власником цього всього. Але вони забули про Бога: вмочили свої білі руки в кров їх же братів, тільки темніших за кольором шкіри. Почалося винищення мирних індіанців, спадкоємців цієї землі. Вони захищали рідну землю та загинули, а загарбники здобули своє і багатіють.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍