Віктор Суворов - Беру свої слова назад

Леоніда Ілліча донечка такі номери відколює, що хоч плач. У Леоніда Ілліча серце шаліє і позамежно тиск скаче. І братія в Політбюро в будь-який момент в горло вчепиться. Чорт його знає, чим майбутній з'їзд завершиться... Точно на такому ж з'їзді самого Сталіна з головної партійної посади скинули. Але ж усі так солоденько до з'їзду посміхалися. У Леоніда Ілліча...

А тут якась пройдисвітка через «кремлівку» квиточок зайвий вимагає.

Жуков - маршал. Нехай і не найкращий. А ти, голубонько, хто така? У чому твоя заслуга? Йшла би ти...

Так, до речі, Леонід Ілліч і вчинив. Правда, лайливих слів не використовував. За рамки нормативної лексики його не винесло. Але висловив таку ж думку, тільки ласкаво: йшла б ти, голубонько, в «Барвиху»! І хахаля свого з собою забери. Щоб місце своє знав і дружину свою на ланцюзі тримав.

Правильно Леонід Ілліч вчинив. І Жукову урок: знай свій припічок!

Кожен бойовий офіцер зі своєю бойовою подругою йде через роки і гарнізони. І з першого дня пояснює їй елементарні основи військової етики: я, лейтенант, не маю права безпосередньо звернутися до командира батальйону з особистого питання, не запитавши дозволу ротного. А ти, голубонько, ні до яких начальників звертатися не маєш права. Твоє завдання - стійко переносити всі тяготи і злигодні військової служби. Якщо проблеми виникнуть, мені скажи, я їх буду вирішувати.

Остання (не пам'ятаю, яка за рахунком) дружина Жукова гарнізонного гарту не мала. Тому Жуков мав просто і ясно їй пояснити: існує державна ієрархія, в якій мені, Жукову, більше місця немає. З якої мене вибили. Але якщо б я в ній і був, то в будь-якому випадку ти не маєш права звертатися до державних діячів з особистих питань. Так не прийнято. Брежнєв - очільник країни, нехай не великої, але величезної. А я - старий маршал не при справах. Між Брежнєвом і мною - дистанція величезного розміру. Я не можу до нього звертатися з особистим питанням, не спробувавши вирішити проблему на більш низьких рівнях. А ти не маєш права ні до кого з них взагалі звертатися. Май гордість. Ні в кого ніколи ні про що не проси! Скажи мені, що тобі потрібно, постараюся вирішити. І ще: ось це - телефон урядового зв'язку. Я - номенклатура політбюро. Телефон встановлено для мене, і тільки я маю право ним користуватися.

Жуков основ державної, військової та номенклатурної етики своїй молодій дружині не дав. І отримав заслужене стягнення: не буде твоїй дружині зайвого квитка, та й тобі нічого на нашій товкотнечі робити.

Жукову слід було подумати: а як би він сам на місці Брежнєва діяв, якби його від справ відривала якась дамочка, що вискочила за опального стратега?

Будь-хто зрозумів би, що дружина зробила, м'яко кажучи, необдуманий вчинок, на цьому і заспокоївся б.

А Жуков - у сльози.

– 5 -

Танки, як і іншу військову техніку, прийнято ділити на бойові, навчально-бойові та навчальні. Відповідно до цієї класифікації під час війни командир будь-якого рангу, крім бойової подруги, яка чекала в тилу, заводив на фронті навчально-бойову подругу. Їх ще називали ППД - похідно-польова дружина.

Жуков був нетерпимий до цього явища. І з ним рішуче і нещадно боровся.

«Цілком таємно.

Наказ

військам Ленінградського фронту

No 0055

м. Ленінград 22 вересня 1941

У штабах та на командних пунктах командирів дивізій, полків є багато жінок, під виглядом обслуговуючих, прикомандированих і т.п. Ряд командирів, утративши обличчя комуністів, просто співживають...

Наказую:

під відповідальність Військових Рад армій, командирів і комісарів окремих частин до 23.9.41 р. видалити зі штабів і командних пунктів усіх жінок. Обмежену кількість друкарок залишити тільки за погодженням з Особливим відділом.

Виконання донести 24.9.41.

Командувач Ленінградського фронту Герой Радянського Союзу генерал армії Жуков».

Цей наказ був вперше опублікований в журналі «Історія Петербурга» (2001. No 2. С. 87-88).

Тут же - ще один наказ No 0066 від 24 вересня. Мова про 8-у армію Ленінградського фронту: «У штабі армії, серед командирів частин і з'єднань розвинене пияцтво і розпуста».

Подібних документів і свідчень нещадної боротьби великого стратега за моральну чистоту командирів-комуністів будь-який бажаючий може знайти скільки завгодно. Але...

Але сам стратег встояти не міг.

Ще в 1928 році спливла справа про двошлюбність командира полку Жукова. Майже одночасно в нього з'явилися відразу дві доньки. Олександра Зуйкова народила йому Еру, а Марія Волохова — Маргариту.

Після цього було багато всяких цяток на мундирі великого. А на війні він розгулявся. Не обійшлося без похідних борделів, які утримували для стратега завзяті підлеглі під прикриттям медсанбатів, польових госпіталів і вузлів зв'язку.

А крім цього, була у нього ще й постійна ППД - Лідія Володимирівна Захарова. Військове звання - старший лейтенант, посада - особиста медсестра Жукова. Геній військового мистецтва бував на багатьох фронтах. І якщо йому погано, то завжди і скрізь йому могли негайно надати допомогу найбільш кваліфіковані лікарі. Але цього йому було мало. За ним, здоровим чоловіком, всю війну невідступно слідувала персональна медсестра.

Офіцерського звання медичній сестрі не належало. Офіцерське звання могли надати лише лікарю. Найбільше, на що могла розраховувати старша хірургічна сестра евакуаційного госпіталю, - погони старшини. А звичайна медсестра могла бути сержантом. Але Жукову на закони начхати. Свою ППД він провів у офіцери. І всю обвішав орденами. Газета «СМ Сегодня» (21-27 лютого 1997 року) помістила фотографію старшого лейтенанта Л.В. Захарової. На її грудях десять (!) бойових