Влад Землянин - Амба. Том 1. Втеча

через межу, яка відділяє волю від неволі, не переступив чи то з власної волі, чи то з волі тих, хто гнобить нелюдей і людей у неволі…

Довго, доки Сивий, стрибаючи по дорозі, не зник за поворотом, дивився Макар услід, а коли повернувся, віч-на-віч зіштовхнувся з Бугровим. Капітан теж прийшов провести Сивого. Не наважився підійти. Щиро співчував чоловікові. Просив же Сержантика. Пес не винний – сержант перестарався.

– Охороняєш! По тайзі ганяєш. Собаками цькуєш. Яких людей загубив! Во-о житуха! Баран тупоголовий! – дивлячись прямо в очі капітанові, тихо-тихо видихнув Макар, потім плюнув, склав за спиною руки, щоб після знайомої команди рушити до карцеру.

Здригнувся Бугров. Відкрив було рота.

– Не соромся! Командуй! Коли по блату – «хороми палацу» ще солодші, – Джовба зам’явся. Інстинкт самозбереження вимагав: «Мов-вчи-и!», але перед очима все ще стрибала людина-птах із крилом на відльоті. Птах кликав угору. Птах ще сильніше кликав до вільного польоту. – І запам’ятай – не приведи зійтися нам десь на тісній стежині…

Відвернувся недавній втікач. Знову завів за спину руки. Міцніше стиснув губи. Не розумів, що стримувало вихопити ніж і всадити капітанові під груди.

Відступив на крок Бугров, труснув головою і пішов.

Макар почув зеківсько-старечі кроки, повернувся й здивовано провів поглядом капітана. Той віддалявся не звичною, для всіх знайомою гордою, пружною ходою, а брів по-старечому, зсутуливши ще недавно розгорнуті литі плечі…

І Кроксфорд проводжав задумливим поглядом начальника режиму. Минуло майже два роки після Погоні, але зразково-бравий до ловитви служивий тепер ще більше був схожий на іржаво-спущене колесо в новій, добре налагодженій машині. Пробоїна виявилася надто серйозною. Ясна річ, можна накласти латку, заварити тріщини. Та клеєно-латаний пристрій уже ненадійний, і дбайливий господар при першій нагоді намагається замінити його…

Старечо-шаркаючою, зеківською ходою брів Бугров. «Спікся копітан», – розмірковував уголос Кроксфорд. Хоча після повернення начальника режиму з погоні вважав: поступово той багато що забуде. Нове цуценя, як правило, навіть безнадійні випадки зцілює без сліду.

Капітан пройшов через вахту й побрів ґрунтовою дорогою. По ній ще й минулого року в зону прибували великі етапи. Поодинці йшли в коротке чи довше вільне життя винні. І ще рідше невідомо на який термін – безвинні…

Макар зітхнув, пильно оглянув оточений парканом і колючим дротом простір, де доведеться пробути довгі-довгі, немов безмежна тайбола, роки. Як складеться доля? Не думав, що улюблена тайга може завдати стільки туги та болю. Інколи якесь дерево чи кущ нагадає про кордон або про те джерело біля згарища, де приснився сон, який тепер не дає спокою. Зек мріяв сховатися від людей, не чути запахів тайги та багаття, що ятрять душу. Нещодавній вдалий втікач змушував себе менше звертати увагу на весняні струмки, молоду й літню зелень, на темні клейкі бруньки, чимось схожі на бабусине намисто…

Однак перелітного птаха у вільному високому небі в’язень очікував особливо нетерпляче. Палко. Голосисті крилаті ключі відраховували весни, викреслені з життя, довгі секунди, ще довші дні, а місяці та роки – безмежніші за Космос. Безвинні роки, місяці, дні, години з хвилинами та секундами кануть навіть не в Лету. У ніщо…

1965–1971 рр.

с. Розсошенці, Полтава

Примечания
1

Тридцять із гаком – на 1997 рік (ред.).

(обратно) 2

Борода – Карл Маркс (ред.).

(обратно) 3

Гирі та ланцюги – обряди та звичаї (ред.).

(обратно) 4

Лохина – кущова рослина родини брусницевих із темно-синіми їстівними ягодами (ред.).

(обратно) 5

Вахта – прохідна табору (ред.).

(обратно) 6

П’ятого березня 1953 року помер Йосип Сталін (ред.).

(обратно) 7

Амба (жаргон) – вбити (ред.).

(обратно) 8

Лепень (жаргон) – піджак