Love - Коли світ говорить шепотом, Love
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Він сидів у кріслі біля вікна, коли почтальйон поклав у його руки конверт. У ньому — знайомий почерк. Її. Він обережно розгорнув папір, наче торкався самої пам’яті.
> «Дорогий дідусю,
> Я вже в іншому місті. Тут пахне морем і свободою. Люди говорять інакше, але посміхаються так само щиро. І знаєш що? Я щоразу, коли хвилююсь перед виступом, думаю про тебе. Уявляю, як ти сидиш у залі, усміхаєшся і киваєш, наче кажеш: «Говори. Я тебе слухаю.»
> Пам’ятаєш, як ти вчив мене дивитися на світ серцем? Я тепер вчу цього інших. І щоразу згадую дерево, твої історії, наші вечори з фотоальбомом. Вони живуть у мені, як вогники, що освітлюють шлях. І я їх ношу з собою — в рюкзаку, в серці, в словах.
> Я люблю тебе, дідусю. І дякую. За коріння, за крила, за світло.
> До зустрічі.
Твоя внучка.»
Він знову склав листа, дбайливо поклав у шухляду. І довго дивився у вікно.
Десь там, за обрієм, вона йшла своїм шляхом. А він — тримав її у серці, як обіцянку. Як подих життя, що передається далі.
---
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Коли світ говорить шепотом, Love», після закриття браузера.
